Карантин. Чижиківка. Походження назв Очакова
Чижиківка — за очаківськими мірками великий район. До революції Карантинна слобідка. Назва була правильно обрана через розташування поблизу карантинної пристані.
Відкрита вона була через кілька років після взяття міста для суден закордонного плавання. Ось що про це пише Гаврило Судковський:
«Після взяття Очакова, у ньому, крім численного війська - піхоти та козаків, які залишалися до 1795 года, — молдавани, польські жиды, малоросіяни та російські сходці, й греки вели багату прикордонну торгівлю, маючи у своїх руках переважну купецьку гавань. »
У Очаківський порт приходило багато кораблів з закордонними товарами різного роду, які очищувалися тут же, у центральному карантині; мито сплачувалося в пограничній Очаківській митниці, і товари йшли звідси прямо всередину Росії, а з Росії привозилися до Очакова внутрішні вироби і більшою мірою хліб, який і був головним предметом відпускної торгівлі. »
Начальником карантина в той час був надворний радник Лев Яковлевич Матиас. Прах його похований на тому місці, де знаходився карантин, й на могилі поставлена кам'яна піраміда. Матіас докладав усіх зусиль, щоб утримати прикордонну торгівлю за Очаковом; але з його смертю всі надії мешканців рушили, і Очаків повинен був поступитися своєю багатою торгівлею своєму новонародженому сусідові — Одесі; до Одеси переселились на проживання й колишні очаківські купці: Овчинников, Корякін, Андросов, Кислов та ін. Втративши таким чином джерело свого добробуту, Очаків став значно занепадати, а в 1797 році й повністю був знищений пожежою, що розлилася по всьому місту вогняною рікою. Пожежа почалася від загорілих ромів та спирту на чумакських возах, призначених до відправлення із Очакова»
(Джерело: Гаврило Судковський «Короткий історичний опис м. Очакова»)
За версією іеромонаха Мелетія карантинним начальником у 1796 г. став полковник Іван Карпов.
«На початку червня, за благоволінням главного, при Міністерському дворі, перекладача Івана Яковлевича Яковлєва, рекомендований я був на Російське воєнне судно, що тоді відправлялося до Николаєва? Капітану Голові Кандаурову, аби посадив мене на нього. Внаслідок цього 5 дня і вирушив я із Біюк-Дере до Росії. На тому судні також їхав у Росію конній гвардії ротмістр Сергій Сергійович Ланской. Я, як капітан судна, так і цей Господин був дуже задоволений. Наше плавання, за мінливого вітру, до Очакова тривало десять днів. За вісімдесят верств ішли на очікуваній Одеси, при якій стояла на військовій варті гребна флотилія. По прибутті в Очаків 15 числа ввечері стояли у карантині тридцять днів, і 29 числа на свято святих Апостолів Петра та Павла зійшли на берег, і були в Городській церкві св. Миколи Чудотворця, де служили Божественну літургію, і молебень. Очаків стоїть на правому березі Дніпровського гирла під час розливу. Населен оной Росіянами, Греками, Жидами. Має церкви дві; одна з них — святого Миколи Російська, претворена, за взяття міста, із Турецької мечеті; друга Грецька. З решти, після знищення міста Пашинського будинку, зроблена митниця. Ідущіе в Херсон і Николаев з Турції судна, карантин витримують в Очакові.»
(Джерело: «Путешествие в Иерусалим саровської общажительной пустыни іеромонаха Мелетія в 1793 - 1794 г.г.» Московська губернська типографія Решетникова 1898)
Район, де проживав робітничий люд. З власним кладовищем перед балкою (єврейським) і кладовищем на околиці (остатки останнього ще збереглися біля поста ДАІ). А над балкою останні хрести зникли за допомогою рук «металістів» у 90-их роках. Десь біля балки прожив сам Чижиков, на честь якого район прозвали вже в радянський час. Звісно, неофіційно.
У 70-ті роки бюст Чижикова зустрічав прибулих на в'їзді до міста. Причому зустрічав спиною, трохи повернувши голову у бік «своєї» району.
У 1984 році памятник був відреставрований і перенесений до району автовокзалу.
Відношення мешканців до народного героя останнім часом різне. А підростаюче покоління не особливо «париться» розшифровкою назви свого району. Чижиківка — район, який усе ще чекає свого найкращого часу.
Кузнець Ж.Е., депутат міської ради
фото Павлыгина Володимира Петровича
Газета «Очаківський тиждень» №42 від 31.01.2013 р.
