З Очакова народився Лев Погорелов.
Кажуть, у найкращий світ люди найчастіше йдуть у дні, близькі до дати їхнього народження. А йому здавалося, ніби йому судилося дочекатися моменту, коли його улюблене дітище зможе прийняти його. І зодчий, котрий у червні минулого року відзначив свій 81-й день народження, дочекався моменту: 19 грудня 2010 року освятили перший із приділу Усіх Святих і вперше відслужили там літургію. А 29 грудня — перше відспівування. Молилися за душу спочилого раба Божого Льва. Випадкове збіг?
Він збирався стати потомственним кораблебудівником, як батько. Погорелов-старший до революції встиг закінчити Миколаївський кораблебудівний інститут і мріяв, що підростаючий син теж буде будувати великі й красиві кораблі. «Уяви, — говорив він юному Льву, — що справи твоїх рук будуть бороздити світові океани». І вчив хлопчика накидати ескізи морських лайнерів.
Після десятирічки в 1948 році вирушив із рідного Очакова до Миколаєва вступати до кораблебудівного інституту. Прийняли із широко розкритими обіймами, навіть пообіцяли надати іногородньому гуртожиток. У той же день він випадково натрапив на оголошення: в Одеському інженерно-будівельному набирають майбутніх архітекторів. Наче струмом вдарило. Повернувся назад до приймальної комісії та вимагав повернути документи. Співробітники були в шоці — шкода відпускати такого хлопця. Але він виявився настирливим, тож документи довелося віддати. Він сів на корабель, пливучий із Миколаєва в Одесу, і не зійшов на пристань, коли судно проходило повз його рідного Очакова. Батько, звісно, був приголомшений таким вчинком сина. Проте, коли той уже вступив і надсилав додому наброски своїх архітектурних творінь, з гордістю демонстрував їх сусідам і знайомим.
Архітектурну освіту закінчив із відзнакою у 1954 році. Після розподілу обрав Мінськ. У інституті «Мінськпроект», який виконував майже всі замовлення міста, пропрацював 37 років. Ось лише основні об'єкти, зведені за проектами Льва Погорелова: готелі «Турист», «Жовтнева» та «Білорусь», будівля інституту «Мінськпроект», автовокзал «Східний», Концертний зал «Мінськ», станції метро «Московська» та «Пролетарська», житловий будинок на вулиці М. Танка (червоний дім), будівля Мінської єпархіальної управи, Будинок милосердя, храм на честь Усіх Святих.
Церковна тема виникла у його творчості на початку 1980-х років. У радянські часи боялися братися за такі замовлення, але він погодився й працював із задоволенням. — Приходжу на роботу, а в вестибюлі біля дошки оголошень зібралися співробітники, поглянули на мене й відійшли, — згадував Львові Миколайович. — Читаю: Погорелову догана за завищення кошторисної вартості будівлі єпархії. Адже копійка в копійку уложилася! Я до директора: «Яке завищення?!» Той у відповідь: «Ну, треба було вам дати догану. Прийшлося». А пізніше сам владика Філарет запропонував Львові Погорелову спроектувати церковно-соціальний комплекс, який об'єднує храм і Будинок милосердя. Завдання полягало в тому, щоб в єдиному архітектурному образі поєднати історичне минуле та теперішнє, вказати правильний духовний орієнтир у майбутнє…
Щось він малював, накидав ескізи, й знайшов образ. Цей образ, майже не змінившись, ліг в основу храму-пам'ятника в Мінську. Коли розпочали зведення храму-пам'ятника на честь Усіх Святих, зодчий вирішив: «Більше нічого проектувати не буду. Це мій улюблений об'єкт, моя лебедина пісня».
У Льва Миколайовича Погорелова багато звань та регалій. Він — лауреат премії Ради Міністрів СРСР, заслужений архітектор БССР, академік архітектури. Леву Миколайовичу Погорелову нагороджено орденом Руської православної церкви на ім'я Святого Равноапостольного Великого Князя Володимира, орденом преподобного Сергія Радонежського III ступеня.
Кузнєць С.В. (за матеріалами Інтернету.)
