Острів Березань
Острів Березань — острів таємниць і загадок. Він привертає увагу не лише туристів, але й вчених — археологів, істориків, геологів, географів. До сьогодні ведуться дослідження, пов’язані з колонізацією Північного Причорномор’я.
Острів лежить на береговій відмелі за 12,8 кілометра на захід від Очакова. Північна та східна частини острова Березань омиваються водами Буга і Дніпра, західна та південна — Чорним морем. Острів дуже маленький, всього 10 гектарів. Його довжина 850 метрів, ширина на північній частині 350 метрів, на південній — 200. На острові немає жодних житлових будівель, ні кущика, ні деревця. Навіть не віриться, що тут колись кипіла життя, як стверджують археологи.
Реконструкція міської забудови другої половини VI — першої третини V ст. до н. е.
схематична реконструкція взаємного розташування грецьких будинків та вулиць
археолог Дмитро Чистов
Іменно вони відкрили найдавніше на території України поселення греків (VII століття до н. е.) — місто Борисфеніти. Завдяки цьому острів Березань оголошено археологічним заповідником. Дослідження, розпочаті у кінці 19 століття, тривають до сьогодні.
Тут знайдено багато безцінних археологічних знахідок. Це й зернові ями, і серпи, плуги, гончарні печі, місцева та привозна кераміка, бронзові та металеві вироби.
 |
Кіммерійці, скіфи, греки, римляни, варяги, турки — всі ці культури та народи залишили після себе не лише згадки, а й матеріальне підтвердження. Знайдені предмети життєдіяльності допомагають ученим дослідити, зрозуміти та впорядкувати історію острова.
У VII столітті до н. е. на острові знаходилось досить велике поселення землеробів, столярів, косторізів, гончарів. Після утворення древньогрецького міста-держави Ольвії Березанське поселення поступово їй пальму першості.
Довгі роки археологів займало багато питань щодо життя на Березані. На острові немає прісної води, занадто мало землі для випасу худоби, як відбувалися зв’язки з материком.
Усе ці питання допомогли розв’язати геологія та гідрологія. Дані про те, що рівень води у Чорному морі щороку піднімається приблизно на 30 сантиметрів, свідчать про те, що спочатку острів Березань був півостровом і лише в IV столітті до н. е. відділився від суші. Приблизно в той же час мешканці залишили його і острів став безлюдним.
Такою він і залишався до часів Київської Русі. Повз острів проходив шлях «із варяг у греки» і Березань слугував руським дружинам і купцям перевалочною базою. Ймовірно схована від усіх вітрів північно-східна частина острова в ті часи мала зручну для стоянки судів гавань. У той час греки називали острів Святим Ефорієм. За такою назвою острів згадується у договорах князя Ігоря з Візантією у 911 та 944 роках до н. е. У цих договорах Ігор обіцяє не нашкодити рибалкам, що ловлять рибу біля Святого Ефорія. Руські князі називали острів Дольським (від слів «дол», «низ» — низовий).
Також острів Березань відомий під назвою "Буян" (річкова пристань). Пам’ятайте у А.С. Пушкіна:
У царство славного Султана.
Історики вважають, що на острові з 971 на 972 рік зимував князь Святослав із невеликою дружиною, повертаючись до Києва після перемоги та укладення миру з візантійським імператором Іоаном I Цимісхієм. Після того, як Дніпро звільнився від льоду, Святослав продовжив шлях до Києва, але біля Дніпровських порогів потрапив у засідку печенігів та загинув.
Після нашестя золотоординців, з 1223 року, життя на острові знову не було кілька століть.
З XII століття острів Березань став використовуватися як стратегічний пункт входу до лиману. У 1672 році острова заволоділи запорозькі козаки.
Згодом островом знову заволоділи турки. У 1774 році вони збудували тут фортецю, закривши таким чином вихід із Дніпровсько-Бузького лиману у Чорне море. Фортеця існувала всього 14 років. Під час російсько-турецької війни, 11 листопада 1788 року, загін запорозьких козаків із гребної флотилії Деребаса під командуванням Антона Головатого штурмом взяв острів.
З огляду на те, що острів фактично не перешкоджав виходу з Дніпровсько-Бузького лиману, не мав причалу та зручної бухти для стоянки кораблів, було вирішено зруйнувати фортецю та покинути острів — «як ні для чого не потрібний».
І він знову став безлюдним.
Легендарний острів … Його ще називають островом лейтенанта Шмідта. Тут 6 березня 1906 року були розстріляні командувач революційною ескадрою повсталого Чорноморського флоту лейтенант Петро Петрович Шмідт і керівники повстання на крейсері "Очаків". Щоб приховати від народу злочини, а згодом і стерти з лиця землі пам’ять про П.П. Шмідта, було винесено рішення виконати вирок на невеликому безлюдному острові Березань, що розташований за 12,8 кілометра від Очакова. Коли Шмідт дізнався про затвердження вироку та місце страти, він сказав: "Мені буде добре помирати на Березані… Наді мною буде високе небо, довкола мене море — моя улюблена стихія"."
У 1968 році на найвищій точці південної кінцевості острова Березань за проектом молодих архітекторів, випускників Одеського інженерно-будівельного інституту Н. Галакиної та В. Очаковського та студентами Миколаївського кораблебудівного інституту зведено оригінальний пам’ятник П.П. Шмідту та його соратникам. Він складається з 16-метрових залізобетонних стел, розташованих відносно один одного на 120 градусів. При підході до острова з будь-яких напрямків він виглядає як один величезний, наповнений вітром парус — символ морської стихії, мужності та стійкості моряків.
На пам'ятнику знаходиться меморіальна дошка з прізвищами тих, хто стояв плечем до плеча з легендарним лейтенантом Шмідтом. Старший батальйонер С.П. Частник, комендор Н.Г. Антоненко, машиніст - А.І. Гладков. В їх честь в Очакові названі вулиці.
У 1907 році посередині острова була споруджена «фортеця-мишень» з лабіринтом бліндажів. Острів у той час використовувався як артилерійний полігон для випробування далекобійної морської артилерії. Тут знаходився барак, у якому жили караульні солдати, і дім для адміністрації полігону. Острів тоді мав телефонний зв'язок з материком.
Нині над залишками цих споруд стоїть навігаційний знак у вигляді чотиригранної металевої ферми висотою близько 12 метрів, на вершині якої у темний час горить проблисковий зелений вогонь, що вказує морякам, де знаходиться острів Березань.
Від Великої Вітчизняної війни можна побачити сліди, звичайно ж трохи згладжені часом: окопи та ходи споруд кругової оборони, воронки від розривів авіабомб та артилерійських снарядів, фундаменти зруйнованих будівель, ржаві безформні шматки металу та гострі осколки, гільзи, патрони, мідні ґудзики з якорцями…
На початку Великої Вітчизняної війни на острові перебувала 85-та зенітна батарея Очаківського укріпленого сектора берегової оборони. Батарея прикривала підступи до порта та міста Очаків зі сторони моря, здійснювала протиповітряну оборону кораблів, що входили і виходили з Дніпровсько-Бузького лиману, та підтримувала своїм вогнем льотчиків авіаційно-визвольного полку, що обороняв Очаків з повітря.
Спочатку фашисти намагалися здійснювати нальоти на Очаків зі сторони моря, але зенітники Березані перехопили цю спробу.
23 червня 1941 року група ворожих літаків прямувала на Очаків на малій висоті. Зенітники своєчасно виявили літаки і прямим наведенням збили три з них, а решта повернулися. Після цього фашистські літаки не ризикували наближатися до Очакова зі сторони моря на малій висоті. Але й на більшій висоті наші зенітники не рідко змушували їх повертатися. Неодноразово фашистська авіація здійснювала групові нальоти безпосередньо на 85–ту батарею, намагаючись вибити її з ладу, щоб відкрити собі вільний шлях до Очакова і острова Первомайський, але безрезультатно.
Після того як наші війська покинули Очаків, зенітники Березані ще близько двох місяців охороняли вихід із Дніпровсько-Бузького лиману, де в гирлі Дніпра знаходилися кораблі Дунайської військово-морської флотилії.
