Лоцманська служба. 30 років створенню ПРДС в Очакові

"Проводником (лоцманом) називається водоходець, найнятий для безпечного проведення судна до відомого місця".

У народі лоцмани вважалися поважною та трохи загадковою кастою — носіями "таємних знань", які передавались із покоління в покоління. На жаль, до наших часів не збереглися імена перших лоцманів — наших земляків. Звісно, до них можна віднести місцевих рибалок, які від діда-прадіда знали всі коварні місця і де "глибока вода" у лимані.
Термін "лоцман" вперше був офіційно введений Морським уставом у 1720 р. Це були "державні люди" — перебували на державному забезпеченні, їхні діти безкоштовно навчалися в церковно-прихідських школах, їм виділялися земельні наділи. Лоцманів поважали й цінували. Таємниці професії передавалися з покоління в покоління.

23 грудня в 1868 р. (за старим стилем) було створено товариство Миколаївських лоцманів. Воно перебувало під керівництвом Лоц-командира, і перебувало у віданні Головного командира Миколаївського порту. За проведення суден лоцмани отримували по 1 рублю з парохода і по 2 рублі з парусного судна. При аварії судна Товариство, у випадку провини лоцмана, відповідало за це "круговою порукою". Статус миколаївських лоцманів був незаурядним. У статуті зазначалось: "Лоцманське товариство в Миколаєві створюється з метою проведення парових та вітрильних комерційних суден усіх націй від меридіана Суворовського маяка в Очакові до Глибокої пристані та в Миколаїв, а також для виводу суден із цих місць за Суворовський маяк. Без крайньої потреби або дозволу головного портового начальника ніхто, крім миколаївських лоцманів, не має права проводити комерційні судна в окресленій місцевості".

Крім того, на лоцманів покладалася обов'язок охороняти фарватери від засмічення та брати участь в установці огороження.

18 липня 1887 р. було відкрито Очаківський канал. Зона дії лоцманів простягалася на 42 мили, і тому, за відсутності достатнього фінансування, їм було нелегко виконувати свої обов'язки. Для полегшення та впорядкування лоцманської служби місто Миколаїв надає товариству позику в 15 тисяч рублів для обзаведення плавучими засобами. У 1896 році Товариству лоцманів була виділена позика в 180 тисяч рублів на придбання льодокола. Матеріальне становище миколаївських лоцманів залишало бажати кращого. З 1889 року податки стягувалися залежно від вантажопідйомності судна. Про діяльність миколаївського Товариства лоцманів писала газета "Південна Росія" у номері за 4 вересня 1903 р.: "...з відкриттям порту з'явилася нестача лоцманів, тобто людей, які добре знають фарватер. Тому в 1868 році група відставних флотських штурманів на чолі з капітан-лейтенантом А.В. Каниним заснувала Товариство миколаївських лоцманів. Контора товариства розташовувалася біля спуску з 1-ї Слободської вулиці, у зарубіжному відділі порту. Товариство розвивалося досить швидко. У 1891 році в його розпорядженні був льодокол "Льодокол-1", придбаний портом. Але цього було явно недостатньо, і Товариство за свої кошти побудувало ще один льодокол "Гайдамак". Відтепер за допомогою двох льодоколів навігація підтримувалася цілий рік".

До середини XIX ст. всі судна дальнього плавання були зобов'язані брати лоцмана для проведення (проведення) від моря до порту або навпаки, сплачуючи відповідний лоцманський збір (у той же час через ускладнення місцевих фарватерів почали з'являтися провідники, які пропонували морякам свої послуги з проведення суден по Бугу та Дніпровському лиману). Лоцмани, згідно з уставом, бралися проводити через Очаківський канал тільки ті судна з осадкою, яка не перевищувала фактичну мінімальну глибину каналу. Найменша глибина каналу оголошувалася портовим управлінням під розписку шкиперів усіх суден під час їх виходу з порту.

Лоцманська служба була чітко регламентована, хоча обов'язки лоцманів були достатньо широкими. Так чітко були прописані обов'язки всередині товариства лоцманів, взаємовідносини між його членами. Лоц-командир обирався командиром порту за згодою Головного гідрографічного управління, зазвичай, із флотських штурманських офіцерів. Вони слідкували за своєчасним встановленням буйків та всіх попереджувальних знаків на воді. Фіксували в "штрафному журналі" усі провини лоцманів та їхніх учнів, які були вчинені ними не тільки під час виконання службових обов'язків, але й поза ними. Також слідкували за змінами глибин фарватерів і повідомляли командирові порту та Головному гідрографічному управлінню про будь-яку загрозу вільному руху каналом. Крім Лоц-командира, важливою особою в товаристві був лоцманський староста, якого обирали з лоцманів першого розряду на три роки. Він відповідав за "порядок і благочинність між лоцманами та учнями", а також розподіляв учнів між лоцманами для вивчення фарватерів.

Лоцманське товариство було поважаною професійною організацією, без посвідчення якого працевлаштування лоцманом було неможливим. Існували й професійні лоцманські таємниці, до переліку яких входили, наприклад, знаки та примети фарватерів, повідомляти про яких стороннім заборонялося. Застосування заборон не поширювалося тільки на тих, хто з дозволу Лоц-командирів готувався стати лоцманом.

Лоцмани носили форму встановленого зразка - чорне пальто з мідними якорями на амбарчиках і чорну фуражку з якорем, овальний мідний знак на лівому борті пальто, на якому значився особистий номер лоцмана. Ці знаки замовлялися товариством і урочисто вручалися лоцманам після приведення їх до присяги. Спочатку лоцмани, які щойно опанували тонкощі професії, зараховувалися до іншого розряду. Не менше, ніж через два роки тому, і тільки якщо протягом цього часу лоцман відзначився знанням свого діла, старанністю та гарною поведінкою, його відповідно до подання Лоц-командира переводили до першого розряду. Під час навігації лоцман повинен був постійно перебувати в полі зору Лоц-командира, а взимку він міг залишити службу на один–три дні лише за згодою лоцманського старости. Якщо лоцман порушував зазначені вимоги лоцманського товариства, воно більшістю голосів могло виключити його зі свого складу.

Професія була не просто престижною, лоцманів вважали "інтелектом флоту", "скарбницею держави". Родинні династії у лоцманському середовищі були звичним явищем, принаймні держава такого наступника всяко заохочувала. Ось як характеризує Товариство«Адрес-календар і довідкова книга николаївського градоначальства на 1902 р.»:

Плавучі засоби товариства складаються з дво-винтового парохода «Лоцман», 2-х одновінтових парових катерів, залізної баржі на 7 т. пуд. і дерев'яної баржі на 12 т. пуд. За проводку судов встановлено наступне винагородження: за кожен фут заглиблення 2 рубля в кінець і одночасно 2 копійки з тонни в кінець. В Очакові молодший помічник Лоц-командира відставний капітан флоту штурман Федір Анісімович Ізенков. Товариство має в Очакові два власних будинки та пристань для вивантаження та навантаження товарів. В Очакові на складі Товариства є рятувальна шлюпка, на якій лоцман у разі потреби надає допомогу. Товариство щороку вносить 200 руб. на утримання в Миколаєві мореходних класів. Майже всі лоцмани з курсів у мореходних класах або в міському училищі. Лоцмани миколаївського Товариства звільняються від військової повинності та зараховуються до запасу флоту. У товариства є спеціальні капітали: пенсійний і аварійний. Кожен із лоцманів та учнів після 10 років служби у випадку хвороби або старості має право на отримання пенсії за рішенням Товариства у розмірі повного річного штатного утримання — від 100 до 400 рублів; вдови лоцманів мають право на половину пенсії.

А ось список очаківських лоцманів із «Адрес-календаря миколаївського градоначальства на 1915 р.»:

Пом. Лоц-командира по м. Очаків капітан дальнього плавання Джурасович Микола Йосипович. Жив в Очакові в лоцманському будинку.

Лоцмана Очаківської лоц-вахти:

Лоцмана 1-го розряду:

Голубятников Адріан Гаврилович

Добжіцький Пантеєй Лук’янович

Дятлов Олексій Гаврилович

Михальченко Петро Кондратийович

Миколайов Семен Іванович

Миколаев Федор Іванович

Погорелов Сергій Ілліч

Пучков Григорій Косьмич

Соколов Гаврило Іванович

Лоцмана 2-го розряду:

Брижицький Василь Васильович

Добжіцький Василь Георгійович

Колягін Родіон Аврамович

Пучков Сергій Косьмич.

Яровенко Семен Яковлевич

Яровенко Сергій Яковлевич

Лоцманські учні:

Баринов Микола Олексійович

Дятлов Іван Олексійович

Михальченко Василь Кондратійович

Соколов Микола Гаврилович

XX століття принесло багато випробувань для лоцманської служби. Гулькевич Леонід Орестович (1865-1917) — генерал-майор корпусу гідрографів, лоц-командир Товариства миколаївських лоцманів (1909-1917) був розстріляний в Одесі. З кінця 1917 р. лоцманські товариства та артілі припинили існування, і лоцмани стали службовцями Гідрографічного управління, а з 1918 р., на тих же правах — службовцями Убеко — Управління забезпечення безпеки кораблеведення. В жовтні 1934 р. лоцманська служба була передана до ведення Народного Комітету водного транспорту з безпосереднім підпорядкуванням капітанам портів. З 1968 р. служба не була самостійним юридичним лицем і входила на правах підрозділу в державний морський порт, куди надходив і лоцманський збір.

Однак інтенсивність руху судів з року в рік зростала на наших місцевих водних артеріях. Потрібно було повернутися до добре забутого старого.

07.04.1982 р. Лоцманська служба відродилася в Очакові — при портопункті розпочав роботу Очаківський пост регулювання судів (ПРДС). Завданням створеної служби було забезпечення лоцманської проводки судів до портів Миколаїв, Херсон, Дніпро-Бузький та регулювання руху на каналах. До цього лоцманська проводка починалася та закінчувалась у портах Одеси та Іллічівська. Тепер лише іноземні судна прямували звідти до Херсона й назад, користуючись постійною лоцманською послугою. Радянські судна приймали та висаджували лоцманів у районі о. Березань. Непосередньо участь у проводці брали 3 зміни—бригада лінійних лоцманів, у складі яких було 11–12 осіб. Вони всі були мешканцями Очакова, Миколаєва, Херсона, Одеси і підпорядковувалися Єдиній морській лоцманській службі при Ільїчівському морському торговельному порту. У розпорядженні Очаківського ПРДС було два лоцманських судна типу китабойців — «Бесшумний» та «Бравий», лоцманський бот, запасний мотобот «Березань» і автотранспорт.

Желание как-то изменить ситуацию и поднять на достойный уровень престиж лоцманской профессии заставило её лучших представителей объединиться. В феврале 1998 года было принято решение Министерства транспорта Украины о создании Государственного предприятия "Дельта-лоцман". Главной целью стало совершенствование и создание надлежащих условий для обеспечения безопасности мореходности, а также повышения эффективности судоходства, в северо-западной части Черного моря.

 

С.В.Кузнец, використано матеріали Інтернету

і газети «Чорно морська зірка»

 

P.S. Не забудьте привітати працівників ПРДС «Очаков» з 30-ти річчям служби. У цьому році у них ще один ювілей — 10 років тому в День міста урочисто відкрито нову будівлю на мисі Очаківський.