Незабутні імена. Горич І.П.

14 січ. 2011 р.

Переклад не завершено

Кожна вулиця, кожний кут Очакова, обвіяний морським солоним вітром, розповідає про історичні події багатьох років тому. Багато славних імен пов'язано з містом — відомих і майже забутих, геройських та творчих. Суворов, Потемкін, Мініх, Шмідт, Горький, Ждаха, Копштейн, Судковський.

Людей немає, а пам'ять про них живе. У картинах, віршах, діяннях, пам'ятниках.

На перехресті вулиць Шмідта та Леніна стоїть один із найвідоміших у Очакові пам'ятників — орел на ядрах. Це пам'ятник бригадиру Горичу Івану Петровичу. Жоден гість міста не поїде геть без фотографії на тлі цього пам'ятника.

На гранітному постаменті складної конфігурації плити з написами:«Бригадиру Івану Петровичу Горичу від вдячних Очаковців»«Безстрашний герой бригадир Горич, відзначивши своє служіння беззавітною відвагою, увійшов першим на бастіон зі своєю смертю»«Воїнам, послужившим Батьківщині у турецьку війну 1787-1791 рр.»«На пам'ять подвигу бригадира Івана Петровича Горича. відкрито у 1903 р.».

Пам'ятник був відкритий у 1903 році. У сталінські часи — знищений.

Відновлений пам'ятник на честь 60-річчя Великого Жовтня, у вигляді піраміди з'єднано 30 ядер значного діаметра, на вершині — орел з розмахом крил понад 2 м. Обновлений пам'ятник відкритий 6 липня 1978 р.

Очаків. Пам'ятник Горичу

Автори: скульптор, заслужений художник України Макушин Ю.А. та архітектор Руденко О.С.

Горич, Іван Петрович (Більший) - бригадир, герой Очаківського штурму 1788 р.

Відомо, що у 1772 р. він, з чином капітана, служив «волонтером Терського війська» при армії графа Румянцева і за відзнаки під час Першої турецької війни за Катерини II був підвищений до секунд-майора та нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу.

У березні 1787 року його направив Потьомкін у Крим для озброєння та навчання татарських дивізій з нагоди візиту Імператриці до Криму, а в серпні того ж року тим же Потьомкіним, разом із своїм братом Іваном Меншим, був відправлений «до кабардинських, бесленських і абазинських народів» з метою переконати їх у прямій користі від лояльності до Російського престолу та збереження тиші й спокою. З повного донесення Потьомкіна від 26 березня 1788 р. видно, що «доручення це виконав він з повним успіхом, що довіра тамошніх народів до нього, як до єдиноземця, найбільш сприяла».

Отже, цим документом встановлено походження Горича з кавказських горців.

Потім Горич вступив до армії Потьомкіна, що облога Очакова, і під час його штурму 6 жовтня 1788 р. командував 6-ю колоною, на яку була покладена атака самої фортеці.

Колона Горича складалась із мисливців та відбірних військ армії. Горич розділив її на 6 часткових колон і сам особисто з трьома колоннами, без пострілу, з криком «Ура!» кинувся до бреші. Турки зустріли їх вбивчим картечним і рушничним вогнем, штиками та шаблями.

За словами реляції «безстрашний герой, бригадир Горич, відзначивши своє служіння неймовірною відвагою, увійшов першим на бастіон разом зі своєю смертю».

Крикун Г.Ф.