Кам'янська школа - шлях довжиною 140 років

Історичні довідки про с. Анчекрак дійшли до нас з XVIII ст. В селі жили тоді турки татари і частина українського і російського населення яке тікало сюди з російських та українських губерній від непосильного «гніту» поміщиків сільських багатіїв. Понад 300 років аж до 1788 р. територія Причорноморʼя була під гнітом турецьких завойовників.

Тому про народну освіту в ті часи не могло бути й мови. Трудове населення було поголовно неписьменним. В 1882 р. Із 475 жителів села грамоту знали лише 29 чоловіків і 11 жінок. Лише в 1884 р. В Анчекраці відкрили однокласну церковно-приходську школу, яка розміщалась в церковній сторожці. В 1892 р. в ній навчалося 5 хлопчиків і 2 дівчинки, яких навчали дяк і піп. Обидва за свідченням шкільної інспектури, були «до учителювання не придатні». У 1887 р. в Анчекраці було збудовано однокомплектну земську школу. На 48 місць було прийнято 60 учнів. В період весняних робіт більше половини дітей залишало навчання і працювали в господарствах батьків, по найму. В 1892 р. школу закінчили лише 4 учні. На її утримання не вистачало коштів. Приміщення часто не опалювалось. Не вистачало парт для навчання дітей. Один із членів училищної ради писав Одеській земській управі: що проїжджаючи в 1902 р. через Анчекрак, він звернув увагу на непривабливий вигляд школи «Шибки в шкільному будинку повибивані, двері розкриті, завіси у дверях витягнуті, за школою немає будь-якого нагляду». Сільська управа відповіла, що в неї немає грошей і тому відмовляється від виконання ремонту.

В 1900 р. відкрилась ще одна однокомплектна школа однак закінчити ці навчальні заклади мали можливість лише діти заможних селян.

За даними повітового бюро в 1916-1917 р.п. в Анчекрак Парутинський волості 38% селянських дворів не мали землі, 20% складала бід-нота, яка мала по 1- 4 гектара землі, що говорить про надзвичайну бідність селян. Після 1917 р. селяни одержали по 2 десятини землі на їдака. Були створені КПС, які допомагали бідноті вийти з труднощів. В 1920 р. розпочала роботу початкова трудова школа, в якій у 4 класах навчалося 77 дітей. Через 3 роки в Анчекраці відкрилась ще одна початкова трудова школа, яку відвідували 52 учні.

В 1926 році відбувся перший її випуск - 96 чоловік. Серед них було чимало жінок яким відкрилася дорога в життя.

Учні та вчителі Анчекракської школи (30-ті роки ХХ ст.)

В 1929 р. початкова школа була початкових класів перетворена в семирічну, для якої за рішенням сходки села жителі збудували нове приміщення. Воно існувало аж до 1968 р. Одним із ініціаторів народної освіти а Анчекраці був Д.Д. Рессель, в майбутньому працівник народної освіти районного масшабу політпрацівник полковник у відставці. Він очолював Анчекрацьку зростаючу семирічну школу з 1926 по 1932 р. В школі у передвоєнні роки працювали ДО Щербата, Г.В. Бардіна, О.Д. Щербина, М.С. Рессель, Г.С. Марченко, 3.К. Гранік та інші. Перед війною директором школи був М.Л.Словачевський, який у післявоєнний час працював заступником завідуючого обл. ВНО. В 1940-1941 р.р. в школі навчалося 310 учнів, працювало 11 учителів. Учителі проводили бесіди, лекції, голосні читки для населення. В основному була ліквідована не писемність серед дорослого населення.

При клубі була кімната-читальня, бібліотека. В роки окупації території німецько-румунськими загарбниками народній освіті в селах був нанесений великий удар. Окупантами не потрібні були гроші, грамотні, освічені люди. Їм потрібні були раби. Тому не було учителів, підручників. Все ж сільські ініціатори добилися дозволу на роботу початкової школи. Переважна більшість дітей працювала полі, у власних господарствах.

Після звільнення території від окупантів, всі школи в селах відновили свою роботу. Складними були перші післявоєнні роки. Тому більшість дітей закінчувала лише початкові школи. З ростом економіки появилась можливість відкрити при семирічній школі а Анчекраці інтернат, організовувати харчування дітей, а згодом і організували підʼїзд. Тоді була забезпечена обовʼязкова семирічна освіта, хоч училися далеко не всі. В 1944 р. восени уже працювали 1-5 класи при Анчекрацькій школі, в 1945 - 1946 додався 6 клас а в 1946 - 1947 роках 7. В перші післявоєнні роки в роботі школи були неймовірні труднощі: робота денної школи в 2 зміни, вечірня школа в 3 зміну. Навчання при часових лампах, яких було на клас не більше 2. Відсутність підручників, зошитів, навчальних посібників. Писали на газетах, на старих книгах, приміщення опалювалось бурʼяном, 1 - 2 рази на тиждень, а згодом щоденно соломою. А скільки було пилу в приміщеннях. При картковій системі на продукти харчування нічого було і говорити про буфети, та їдальні при школі і в селі. Гарячі сніданки в школі одержували лише діти багатодітних матерів - вдов. Ця допомога приходила через міжнародну організацію ЮНРА. Як уже було сказано, під кінець 50 років ХХ століття учні з периферії проживали в інтернатах, наймані за рахунок державної квартири.

Харчування здійснювалось за рахунок колгоспу «Україна». Пізніше колгосп відпускав усім дітям безкоштовно по стакану молока і шматочку хліба.

В 1962-1963 рр. Колгосп «Україна» на власні кошти на місці приміщення збудованого в 1887 р., збудував двоповерхову школу на 12 класних кімнат.

Тут же були кабінети директора, учительська, піонерська кімната і куточок природи. Настала можливість працювати в одному приміщені в одну зміну, хоч і при переповнених класах. Адже були відповідні нормативи щодо наповнення класів учнями. Працювала і вечірня школа.

В 1965 р. колгосп у шкільному дворі збудував шкільний інтернат для учнів з периферії. Дітей привозили до школи в понеділок, а в суботу розвозили по селах. І нарешті в 70 роки коли в колгоспі зʼявилося багато автомашин, а згодом і автобуси, учнів до школи з периферії почали возити щоденно, а після уроків завозити додому. А в 1980 р. колгосп при школі збудував їдальню, де всі бажаючі щоденно мали можливість поїсти. Значна кількість дітей за рішенням виконкому сільради і педколективу одержує сніданки безкоштовно. При школі, крім того, працював буфет.

Довгий час була пришкільна ділянка землі, працював літній табір, табір праці та відпочинку старшокласників. Тут діти привчалися до сільськогосподарської праці. Робили на колгоспних полях і огородах, збирали овочі, кавуни тощо. При школі вже деякий час було організовано навчання учнів старших класів, де вони оволодівали спеціальністю механізатора. Хлопці працювали на тракторах в колгоспі. Майже всі учні відповідно до віку були охоплені піонерською, комсомольською організаціями, які допомагали педагогічному колективу У трудовому, патріотичному, моральному, естетичному ідейному вихованні дітей.

3 часу заснування середньої школи, коли в школі зросла кількість учителів, ній працювали учительські комсомольські і партійні організації. В 1957 р. був введений закон про обовʼязкове восьмирічне навчання, а з 1968 року середнє.

Частина учнів після закінчення 8 класів продовжувала навчання в 9-10, а то й 11 класах. А частина ішла в школу ФЗУ, профтехучилища, на курси механізаторів, шоферів, ЦСУ. Окремі просто включалися в трудове життя.

До 1960 р. поки при клубі села не було належних кадрів спеціалістів культурно-освітньої роботи, на базі школи працювали, крім предметних гуртків, гуртки художньої самодіяльності, хоровий, танцювальний, народних інструментів, художнього читання, драматичний, які систематично виступали перед учнями, батьками і населенням села Кам'янки.

З 1946 р. в школі ведеться велика позакласна робота, яка ведеться і тепер (вечори відпочинку, тематичні вечори, КВН і т.д.) За роки Радянської влади було повністю ліквідовано неписьменність.

Лише за період з 1947 р. неповно-середню школу закінчило понад 600 чоловік, 563 з яких отримали похвальні грамоти, а 11 — закінчили школу з золотими медалями, з них пізніше троє стали кандидатами наук: Коростильов Л.І. випускник 1959 р. (Кандидат технічних наук, працює над докторською дисертацією ); Щербина Д.О - випускник 1964 р. Закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації; Іванов М.С. - випускник 1973 р., в 1977 р. закінчив Миколаївський філіал Київського інституту культури ім..О.Є Корнійчука.

В 1984 р. було збудовано нову школу в 3 поверхи та інше двоповерхове приміщення, де розмістилися спортзал, актовий зал, бібліотека, майстерні. Тривалий час в школі працювали вчителі початкових класів: Бардіна Г.В., Таловерко Є.П., Марченко Г.С., Бардіна Є.В., Ласкій Л.Д. Протягом багатьох років викладали такі вчителі: математику — Просенко Г.М., Коваль Т.О., українську мову — Бардіна Т.Д., Чумак Я.Н., Швидкий В.І., англійську мову — Гарбар О.Д., історію — Шкарупа А.М., географію — Уліч Л.Г., російську мову — Яричевська Г.Ю., фізику і астрономію — Плахтир О.С., біологію — Ковальов М.Т., Шкарупа О.В., фізичну культуру — Бровченко І.С., Салов Б.Г, Штін І.М. — хімію.

До цього часу працюють учителі: початкових класів — Токаренко О.С., Хвостяк В.І., Железняк О.О., Курдіяш Н.Ф., Шевченко Н.В., Мевшина ТЛ., Шкарупа Т. С.

В школі викладалась тракторна справа і вів її Мевшин Б.Ф., вчителем домоводства працює Грицькова Г. Є. Довгий час директорами школи були: Поліщук В.С., Чумак Я.Н., Ковальов М.Т., пізніше Плахтир О.С., та Яричевська Г.Ю. Їх помічниками були: Ромашкевич О.М., Чумак Я.Н., Ковальов Т.О., Бровченко Л.Б.

В 70-80 х рр. до роботи приступили вчителі математики — Сомок К.М., Погоріла Г.Ф., Вовк С.Н., української мови — Бардіна Н.М., Іманова Т.О., Чокова Р.П., іноземної мови — Грапчева Т.М., Вовк О.В., фізики — Лобзенко О.М., фізичної культури — Салій В.М.

До роботи в 90-х рр. включилися випускники школи: Олійник С.В., Літвін С.П., — вчителі фізичної культури., вчитель інформатики, математики і трудового навчання — Лисецький О.С., історії — Олійник Л.П., вчитель математики — Стоянова Л.С., вчитель географії Кирильчук С.І., вчитель основи безпеки життєдіяльності — Бойчук С. М.

Станом на 2009 р. колектив Кам'янської ЗОШ складається з 27 вчителів, 26 з них мають вищу освіту, з них: 1 — вчитель-методист — Сомок К.М., 4 — мають звання «старший вчитель» — Хвостяк В.І., Курдіяш Н.., Грапчева Т.М., Стоянова Л.С., 12 вчителів вищої категорії, 6 — першої, 1 — другої, 8 — спеціалістів, 2 — призери обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року», 1 — вчитель сумісник, 6 — вчителів пенсіонерів. На базі Камʼянської ЗОШ працює 5 гуртків: ЗФП, Футбол, Вокал, «Інновація», Танцювальний до роботи яких залучено 153 учні.

Випуск 11 клас 1966 рік

10 клас з вчителькою історії Мовчан Валентиною Дмитрівною. 1974 рік

4 клас 1999 рік

З січня 2008р. за рахунок батьківської плати, на базі школи створено гурток «ІНТЕРШКОЛА», в якому займається 32 учні та 20 вчителів, які опановують компʼютерні навички. Матеріально-технічна база школи розрахована на 450 учнів, складається з 21 класної кімнати, кабінету інформатики (з 9 компʼютерами), 2 майстерень (столярної, слюсарної), кабінет обслуговуючої праці, медичного кабінету, бібліотеки (бібліотечний фонд якої становить 9138 примірників), спальні (на 24 місця), актової зали, спортивного залу, їдальні (на 90 посадкових місць), 2 топкових, 2 автобусів.