У гавань заходили кораблі

Очаківу, розташованому на такому місці, судилося бути містом-портом. Але чомусь за волею владних, за багатовікову свою історію він таким не став. Після взяття фортеці роки запустіння (на шляху не з'явилася Одеса).  Першим збудували причал — згодом це наш «головний» порт (портопункт Очаків Ніколаївського морського торговельного порту).

Очаків мав митницю, лоцманську службу, карантинний причал. До війни з'явився рибзавод зі своїм «ковшом» (до сих пір на картах значиться як рибний порт). А найбільший за акваторією — військовий порт. А в 80-ті роки, завдяки будівництву дамби, ми отримали порт водноузла. І так, наш п'ятнадцятитисячний Очаків має чотири порти. Громко. А по факту…

Згадаємо.

У 1828 році на Чорному морі з'явився перший поштово-пасажирський пароход (на дровах) «Одеса», збудований на верфях Миколаєва. Він почав крейсерувати між Одесою, Євпаторією та Ялтою.

Для Очакова з його глибинами більшість суден зупинялася на рейді для прийому пасажирів.

Пароходи «І.Сусанін» та «Котовський» ходили з Херсона в Одесу. На рейді Очакова брали пасажирів. Очаківці возили в Одесу рибу, мешканці Кінбурнської коси — овочі. «Котовський» ішов в Одесу понад 3 години. На ньому був ресторан, і багато хто проводив там час. Решта розташовувалися на палубі. Їхня їжа була не дуже складною: очаківці міняли копчену рибу на помідори таврійців — одна скумбрія на дві помідори. Запах стояв ще той. Ех, були ті часи й ціни.

У 70-80-ті роки нашого міста особливою маркою були судна на підводних крилах — «Комети», «Колхіди», «Вихрі», «Метеори». Навігація для них починалася з травня і тривала до пізньої осені. У літній період, крім планових рейсів, додавалися рейси для відпочиваючих. За день доходило до 8 рейсів до Одеси. Усього 45 хвилин — і ти у місті-герої.

До 2000 року прогулочні катери НМТП були не лише місцем приємного проведення часу в жаркі літні дні, але й виконували роль міського транспорту. Наприклад, цілий рік можна було дістатися з Очакова на Кінбурнську косу.

Багато хто пам'ятав «Радугу», «ОМ-21». Значне подорожчання пального та цін на квитки на початку 90-х призвели до різкого зниження попиту на перевезення вздовж нашого узбережжя.

Кризис в Очакові настав раніше світового. З'явився рибзавод. У військовому порті кількість приватників давно перевищує кількість військових кораблів. Зникли судна та портальні крани в портпункті.

 

 Тут гулок крок.

 У порожніх складах

 Немає їжі щурам.

 Лише павутина

 Оплела кутки.

 І голубиною

 Не видно стаї

 У тиші вулиць.

 Крик вантажників на площах затих.

 Немає кораблів….

Залишається останній оплот наших портів – порт Очаків.

Кузнєць С.В., депутат міської ради.