Рибний день Очакова

13 лип. 2014 р.

Переклад не завершено

Колись береги Дніпровського лиману облюбували для риболовлі ще не очаківці, а давні греки (це було кілька тисяч років тому). Хроністи відзначали, що тоді у уловах зустрічалися стерлядь, осетри, севрюги, а попутно й всяка дрібниця на кшталт метрівих судаків та п’ятикілограмових лящів. Одним словом, предки майбутніх очаківців на свій чорствий хліб мали смачний шмат чорної ікри, загалом якось перебивались. При таких уловах абсолютно логічно було закласти на тих берег�ах город. Що й було зроблено.

Очаківці ловили рибу скрізь, де тільки можна було сісти: з причалів, із скель, із кущів (за наявності заборон), а аристократи риболовлі зі своєю шаландою (у книгах очаківської шаланди згадується).

При такій любові до риби, де тільки не торгували в Очакові цим улюбленим і доступним продуктом, який варили, смажили, фарширували, вялили, солили, коптили. Причому рибу можна було купити не лише з рук. Рибний базар Очакова — це було щось з чимось. Насамперед дратувала надмірність. Якщо увесь Париж пах дорогими парфумами, то увесь Очаків, особливо літом, благоухав рибою — це було й дешевше, й звичніше. Очаківські двори, особливо літом, зворушували богатирською симфонією смаженої риби.

Здавалося б, питання, коли відзначати День міста, для Очакова, було б риторичним. Але ми, очаківці, не шукаємо простих шляхів. Серед інших новацій перебудова принесла в наше життя й моду на святкування Дня міста. В Очакові його вперше вирішили відзначати у 1992 році. Однак друге неділю липня як дату свята тоді навіть не розглядали. Натомість пропонувалося відзначати День міста в третю неділю вересня. І це зробили. Проте День міста — свято легке, воно передбачає веселощі. А друга половина вересня — хоч і свято, але все ж прохолодно вже й темніє рано. А хотілося б, щоб до аромату цього свята долинав й міцний дух наваристої ухи. Так, рибна галузь переживає не найкращі часи. Проте День рибалки у нас досі шанується. І «потріковати» його з Днем міста — це було б правильно.

З Днем рибалки, очаківці. Хай місто процвітає, а в сітях його мешканців ловиться лише удача. А там, гляди, поволі й булаву славу рибальського краю відродимо…