Очаківські хвилі
Часта повторюваність сильних вітрів, значні розміри Чорного моря, великі глибини та слабка розчленованість берегової лінії сприяють хвилюванню.
Оцінка рівня хвилювання проводиться за спеціальною шкалою. Так, наприклад, за цією шкалою 1 бал — висота хвиль не перевищує 25 см, 2 бали — висота хвиль 25–75 см, 3 бали — 0,75–1,25 м, 4 бали — 1,25–2 м. Усього шкала має 9 балів. Можна описати стан поверхні моря за вітрового хвилювання: 1 бал — з’явлення ряби при поривах вітру, 2 бали — на гребенях хвиль з’являється прозора скловидна піна, 3 бали — на гребенях хвиль з’являються окремі білі «барашки», 4 бали — усе море покрите «барашками» тощо.
Шкала сили вітру (де приведено відповідність балів і метрів в секунду) має 12 балів. Сила шторму визначається силою вітру. Тому вислів «шторм 10 балів» буде правильним, а вислів «10 балів хвилювань» — неправильним. На Чорному морі повторюваність сильних хвилювань невисока. У очаківських берегів, та ще в купальний сезон, хвиля моря понад 4–5 балів — явище виняткове. Натомість далеко не рідкість, особливо в середині літа, — повний штиль, за якого й вода, і повітря нерухомі.
Шквалисті шторми виникають переважно за північно-східних вітрів. За сильних південно-західних вітрів починається тя́гун. Також спостерігаються сильні східні шквали (так звані очаківські) — раптові пориви вітру, іноді досягають сили урагану. Вони виникають на північній периферії чорноморського циклону і пов’язані з атмосферним фронтом, розташованим широтно.
Очаківські шквали — раптові пориви вітру в Очакові та Миколаєві, переважно східні, що іноді досягають сили урагану.
Після проходження Очаківських шквалів вітер змінює напрямок, стає південним, потім західним (якщо шквали пов’язані з виходом південно-західного циклону через Одеську затоку) або північним (якщо циклон переміщується через Крим). Очаківські шквали виникають під час наближення циклона до південно-західної периферії континентального антициклона і найчастіше пов’язані з активним атмосферним фронтом.
Внаслідок дії вітру утворюються вітрові хвилі. Вітрові хвилі виникають за вітром, після припинення вітру ці хвилі у вигляді мертвої зыбрі, поступово затухаючи, продовжують рухатись у попередньому напрямку. Хвильове збудження залежить від величини водного простору, який відкритий для розгону хвилі, швидкості вітру та тривалості його дії в одному напрямку, а також глибини. За зменшенням глибини хвиля стає крутішою. Вітрові хвилі несиметричні: навітрений схил їх пологий, підветрений — крутий. Оскільки вплив вітру на верхню частину хвилі сильніший, ніж на нижню, гребінь хвилі розсипається, утворюючи «барашки».
Зи́бь — хвилювання, яке продовжується після вітру, який вже стих, ослаб або змінив напрямок. Хвилювання, що поширюється інерційно за повної безвітрії, називають мертвою зиб’ю. 
Хвилі бувають правильні, коли їх гребені ясно виражені, і неправильні, коли хвилі не мають чітко виражених гребнів і утворюються без будь-якої помітної закономірності. Гребені хвиль перпендикулярні напрямку вітру в відкритому морі, але біля берега вони набирають положення, паралельне береговій лінії, набігаючи на береги.
Прибій — набігання хвиль на пологий берег із підвищенням висоти та крутизни і подальшим перекиданням на берег називається прибой. 
С.Кузнєць,
держінспектор з охорони навколишнього середовища Чорного моря
(Використані матеріали інтернету, фото з соціальних мереж)
