Музика врятувала мені життя
"Музика врятувала мені життя". Так називається документальний фільм, який отримав «Оскар» у 2014 році. Головна героїня Аліса Герц-Зоммер у віці 109 років розповідає, як змогла вижити в таборі Терезиєнштадт під час Другої світової війни за допомогою музики.
До війни вона працювала піаністкою Празького філармонічного оркестру. Як єврейка вона потрапила в табір із чоловіком та сином. Нацистам було вигідно показувати по телебаченню, як чудово живуть ув'язнені, які щодня влаштовували концерти. Та це було вигідно не лише владі, а й самим ув'язненим. Аліса розповідає, що ці концерти класичної музики підживлювали їх не лише духовно, але й фізично, замінюючи земну їжу. Це була своєрідна молитва, яка підтримувала подвижника під час суворого посту та повної відмови від їжі. Музика змінила психологію ув'язнених. Завдяки їй їм здавалося, що увесь цей жах відбувається не з ними, що це тимчасове непорозуміння, яке незабаром розв’яжеться. Вони жили від концерту до концерту, складаючи все нові й нові програми й згадуючи все, що пам’ятали на пам'ять, творили, імпровізували, аби продовжити це неземне блаженство, яке рятувало їхнє життя від неминучої смерті.
Зараз, у віці 109 років, нічого не змінилося в її житті. Вона й досі щодня об 10-й годині ранку сідає за фортепіано, і все навколо замовкає, слухаючи її гру. «Музика — моя релігія і моя їжа», — каже Аліса, «Якщо перестанемо дивуватися, перестанемо жити. Помилятися — значить вчитися. Музика приведе нас у рай. Життя сповнене чудес. Кожен день прекрасний. Лише в старості розумієш, як прекрасне життя.»
А від її земної їжі дуже просто: курятина та риба, ні чай, ні кава. У 83 роки вона перемогла рак, а у 97 років ще відвідувала басейн. У її житті було багато зла, але вона проходила повз, зосереджуючись на добрі.
Кажуть, поки звучить молитва, продовжується життя на планеті. Мабуть, поки звучить музика в Очакові, продовжується культурне життя, яке, як і молитва, оберігає наше рідне місто від бід та негод. Тож і старання викладачів музичної школи зберегти традиції, які стали міцним фундаментом для музичної педагогіки.
1 вересня в День знань відбувся концерт Очаківської дитячої філармонії в рамках «Антології фортепіанного концерту», присвячений життю та творчості видатного польського композитора Фредеріка Шопена.
У виконанні О.А.Швец та С.А. Робулєць прозвучали найвідоміші його ноктюрни та юнацький концерт для фортепіано з оркестром №1 мі мінор. Уся гамма людських відчуттів пройшла перед нами у цій музиці: героїчний порив і смуток почуттів, гімн людині та гіркота втрати, гордість за нього та глибока печаль, зіткнення ідеалу з реальністю. Недарма кажуть, що великий художник подібний дереву, коріння якого тягнуться до рідної землі, а гілки обіймають увесь світ. Трагедія польського народу стала його особистою трагедією, а ідея гуманізму допомогла втілити в мистецтві ідею свобідної, устремленої у майбутнє людини. Героїчна одухотвореність Шопена допомагала жити й боротися не одному поколінню людей, які прагнуть справжньої духовної свободи.
5 вересня в рамках співпраці з Миколаївською обласною філармонією відбувся концерт класичної та сучасної музики дуету «Натхнення» — соліста Миколаївської філармонії В. Макушина й викладача музичної школи С. Робулєць. Програма була складною й насиченою — від Вольфґанґа Амадея Моцарта до Астора Пьяццолли. Мало відомий твір цього аргентинського композитора «Кафе 1930» виконувався у аранжуванні відомого миколаївського музиканта Д. Журавля. А «Блискуча фантазія» для флейти й фортепіано на теми з опери Ж. Бізе «Кармен» у обробці французького композитора початку ХХ століття Ф. Борна, який був також флейтистом-віруозом. Ще один французький композитор ХХ століття був представлен як джазовий композитор-новатор, творець нового стилю «джазо-класики». Результатом спільної роботи з класичним флейтистом Ж. Рампалем стала сюїта для флейти й джазового фортепіано з 7 частин — стрімкі та захоплюючі 3-ї, 4-ї та 7-ї частини, лірично прониклива 2-га частина, тиха й прозора 5-та та 6-та, урівноважені 1-ша та 3-я.
Вела концерт кандидат історичних наук Анна Макушина. Хочеться висловити подяку сім’ї Макушиних за їхній подвижницький труд, за любов до мистецтва та нашого Очакова. С.А. Робулець
