Віктор Журов. До 100-річчя очаківського футболу

До 100-річчя очаківського футболу

Наприкінці 80-х років футбольне життя Очакова ознаменувалося створенням однієї з найзірковіших команд нашого міста — команди «Маяк». Зібрати зовсім різних хлопців та звести їх в одне ціле — на таку авантюру міг погодитися лише сильний, впевнений у своїх силах тренер, яким був В.В. Журавко. Під його керівництвом команда переможними кроками проходила крізь всі першості та чемпіонати.

На початку 1989 року в Очакові був створений перший у Миколаївській області хозрасчётний футбольний клуб, ініціаторами якого стали брати Журавко. Команда «Маяк» почала формуватися заново і спочатку складалася всього з половини гравців. Як це було, добре пам'ятає один із перших гравців команди — В. Журов. Ми зустрілися з Віктором Івановичем на стадіоні, куди він привіз на збори своїх вихованців — хлопців із Врадіївки.

Хоча з того часу пройшло не один десяток років, але він добре пам'ятає, як народжувався «Маяк».

Граючи 3 роки в узбецькій футбольній команді, Віктор Іванович знайомиться з В.В. Журавко, який і запрошує його до Очакова. В.І. Журов погоджується, і вони «з нуля» збирають команду.

В.Журов (третій зліва у першому ряду). Після переможного матчу на Кубок Миколаївської області

- Спочатку у тренувальному процесі брало участь 5-6 людей, а м'яч доводилося ганяти прямо на піску. Уже пізніше, на вечірні тренування, після роботи, стали «підтягуватися» місцеві жителі. Поволі команда була укомплектована. У перший же рік ми показали гарні результати, зайняли призове місце в Чемпіонаті України, вийшли на Кубок аматорського футболу. Уже в 1990 році нам вдалося виграти Кубок Союзу і вибороти на полі 3-є місце в Чемпіонаті України. Великий внесок у перемоги команди «Маяк» внесли саме очаківські хлопці — Пономар, Бучий, Чаус, Оболонський, Фрицак.

Віктор Іванович, згадуючи свою команду, впевнений, що це був сплав досвіду і молодості. Старші гравці поступово залишали команду, поступаючись місцем молодим — Бурименку, Бугаю, Поліщуку, Матросову, Селецькому та іншим.

В.Журов (другий зліва). Після переможного матчу на Кубок Миколаївської області

В.Журов (другий зліва). Після переможного матчу на Кубок Миколаївської області

«Звичайно, у нас були й не дуже вдалі періоди, але, набравшись досвіду, ми знову відвоювали призові місця. Потім команда почала розпадатися — спочатку пішов Фоменко, потім я з Кухаренко, до того ж молодь уже підросла», — згадує В.І. Журов.

- На цьому стадіоні завжди було дуже приємно грати, на всі матчі він забивався «під зав'язку». Так і фанати нас любили… любили, бо вигравали. Якось, пам'ятаю, програвали ми 2:0, а до кінця зустрічі залишалось близько 10 хвилин. Подивимося, люди потихеньку стали розходитися. А в підсумку, все назад повернулися — 2:3, перемога за нами. Люди, почувши, що рахунок зрівнявся, з універмага поверталися, а поки дійшли — ми забили третій м'яч. Добра тут була атмосфера… - зітхає гравець легендарного «Маяка».

В.Журов (перший зліва).Круг почету після фінального матчу за Кубок СРСР

В.Журов (з м'ячем) біля Кубка СРСР. Після фінального матчу в Караганді

Зараз Віктор Іванович поєднує тренерську роботу — дорослий аматорський футбол і дитячий, чим і присвятив більше 20 років свого життя.

Але досі В.І. Журов зберігає найтепліші спогади про роки, проведені в Очакові і дивується, чому в такому гарному місті, де є чудовий стадіон, досі немає сильної футбольної команди. З середини 90-х років, цього року вперше Очаків був заявлений на обласне першство. Сподіваємося, що цим хлопцям вдасться відродити ту колишню міць і силу нашого футболу, часткою якого був В.І. Журов.

Т. Лупул
Газета «Чорноморська зірка»