Танцюючий ліс
Якщо ви гуляли лісами Кінбурна, то напевно помічали зігнуті або нахилені сосни. І це ще одна загадка цієї таємничої землі.
Витіюватою особливістю місцевих сосен дали поетичну назву — танцюючий ліс. Деякі називають його «п'яним». Дерева можуть бути зігнуті у витіюваті петлі або спіралі. Гілки зображують «крісла», «арфи», «змій» — усе, що готова побачити ваша уява. До речі, подібну місцевість в Росії ЮНЕСКО внесло до списку Світової спадщини. Йдеться про Куршську косу, «місток» між Калінінградом та Клайпедою.
Паралелі з Кінбурном спостерігаються у багатьох аспектах. Кінбурн, як і Куршська коса, засаджувався лісом у 60-х роках. Так зміцнювали піски. У нас ліс створив додатковий ефект — сосни «випилили» озера. Обидві коси відокремлюють прісноводні затоки (у нашому випадку — лиман) від солоної води моря. Обидві коси прославлені рибним багатством. Росіянам і литовцям пощастило більше — рибне багатство збереглося донині, на їх берегах не зводили глиноземних заводів. Якби для Кінбурна косу-«побратима» обирали, їй без сумніву стала б Куршська коса. Танцюючий ліс — одна з головних пам'яток коси, куди з'їжджаються туристи. Танцювальні дерева є й на Кінбурні. Проте у нас вони не зосереджені в одному місці, а розкидані по всій косі, їх можна знайти як біля морського берега, так і у глибині лісового масиву.
Ефект танцювальних дерев досі залишається загадкою. Є кілька версій його виникнення:
- особливості геомагнітних полів;
- сильний вітер у різних напрямках;
- пошкодження пагонів шкідливою метеликою.
Її так і називають — побеговьюн. Гусениці поїдають верхівкові або бокові бруньки. Після того, як верхня брунька з'їдена, ріст за рахунок бокової бруньки продовжується. Стовбур викривляється, і врешті-решт ми маємо незвичну форму. Для шкідника на косі створені оптимальні умови: вони якраз полюбляють сосновий молодняк, що росте на посушливих і бідних ґрунтах.
Мені дуже подобається польська казкова версія. У них теж є схожий ліс, але його називають просто — Кривим. Міф розповідає про відьму Кривого лісу. Вона заколдовала дерева для захисту свого дому. Коли сюди з'явилися лісоруби, дерева стали звиватися і хльостати їх гілками. Нещасливим дроворубам довелося залишити таємничий ліс. А стовбури дерев так і залишилися зігнутими, як попередження незваним гостям. Можливо, йому варто поділитися досвідом із карпатськими смереками!
