Ольвійські рибні промисли
У житті грецького населення всього Північного Причорномор’я значну роль відігравали рибні ресурси. Тому для заснування поселень грецькі колоністи обирали райони, що мали великі рибні запаси, такі як Боспор, Ольвія, Херсонес, Тира.
Район Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров'я, де розташовувалася Ольвійська держава, досі є одним з великих рибопромислових районів Північного Причорномор’я.
Іхтіофауна Дніпро-Бузької гирлової області на даний час налічує 74 постійно та тимчасово мешкаючих види риб, що належать до 22 родин. Ще багатші рибними ресурсами гирлова область самого Південного Бугу. Тут на даний час налічується 75 видів риб.
Іхтіофауна Березанського лиману на даний час представлена 31 видом риб. У Тилигульському лимані за різні періоди його існування було зареєстровано 56 видів риб, що належать до 18 родин, з яких 21 належить до морських «каспійських» видів.
На жаль, у античних авторах є лише загальні згадки про рибні багатства Північного Причорномор’я та району Нижнього Побужжя і Нижнього Подніпров'я. Про рибні ресурси Чорного моря згадується у Арістотеля, який повідомляє: «Більшість «коліїв» (роду скумбрій) не входять у понт, але проводять літо та виводять молодь у Пропонтіді, а зимують в Егейському морі; але тунці, пеламіди та тумаки (також рід тунців) весною входять у Понт і там проводять літо, так само як і більшість мігруючих стад риб».
Трохи більш конкретні дані про рибні ресурси Нижнього Подніпров'я надає Геродот: «У ньому водяться багато відмінних риб... Тут водяться великі безкісткові риби, яких називають антакіями, їх привозять для засолювання». У периплі безіменного автора, дату створення якого відносять до III—II ст. до н.е., також згадується велика кількість риби, що мешкала в нижніх течіях Дніпра: «Ця ріка більш корисна за інші, бо приносить багато великої риби...».
Приблизно такі самі дані про рибні багатства Нижнього Подніпров'я наводить Помпоній Мела: «На її берегах лежать розкішні луги, а в ній водяться великі риби, що відрізняються відмінним смаком та відсутністю кісток». Практично повторюються його дані та повідомлення Арістотеля у Гая Юлія Соліна: «Тунці у великій кількості водяться в Понті й майже не трапляються у інших місцях».
«У річці Борисфен, у якій водяться дуже смачні риби, зовсім без кісток, а лише дуже ніжні хрящі» (Solin. XI, I).
За існуючим уявленням антакаями, згаданими Геродотом, риби з родини осетрових, такі як севрюга, осетер та білуга. Згідно з наявними даними античних авторів, можна зробити висновок, що протягом усього античного часу в нижніх течіях Дніпра та Ю. Бугу водилося багато осетрових порід риб, що підтверджується знахідками кісткових залишків та луски на поселеннях Ольвійської держави на всіх етапах її існування.
Згадки античних авторів лише осетрових порід риб під опис Нижнього Подніпров'я та Нижнього Побужжя, ймовірно, пояснюються тим, що вони були головним об'єктом лову населення і були основним видом риб, які вивозилися з цього району до Середземномор’я. Інші породи риб просто не перераховувалися, оскільки не були об'єктом експорту та споживалися в їжу в Ольвійській експедиції 1929 року у місцях її лову.
За визначенням кісткових залишків риб, знайдених під час археологічних розкопок на античних пам'ятках Ольвіської хори, тут на всьому протязі їх існування, крім осетрових водились: щука, сом, карап, хамса та інші породи риб.
Про велике значення рибних промислів у господарському житті міст Північного Причорномор'я свідчать зображення на їхніх монетах риби та випуск монет у вигляді риби. Риба була важливим продуктом експорту з районів Північного Причорномор’я. Надходження понтійської риби до Афін зафіксовано наприкінці V, у першій половині IV ст. до н.е. Є дані, що дозволяють припускати, що рибний промисел у Тірі мав товарний характер. У письмових джерелах згадується, що річка Тірас постачає торговцям багато риби для продажу.
Одним із великих експортерів риби, без сумніву, була й Ольвія. Риба займала значне місце в раціоні харчування населення Ольвії та її сільської округи протягом усього часу існування. Підтвердженням цього служить існування в елліністичній Ольвії двох ринків риби, згаданих у Протогеновому декреті. Також підтверджується великою кількістю знайдених кісткових та лускових залишків риби, а також повсюдно зустрічаються залишки знаряддя лову, таких як грузила для сітей, рибальські гачки то ін., на античних пам'ятках Ольвії та її хорі, починаючи з архаїчного періоду, з VI століття до н.е., і до часу припинення їх існування у IV столітті н.е.
Найбільш чисельні та розповсюджені знахідки грузил для сітей, з огляду на це, можна припустити, що лов риби за їх допомогою набув найбільшого поширення. Ймовірно, частина улову піддавалась переробці, роблячи рибу придатною для тривалого зберігання та, можливо, для експорту. Рибу коптили, вялили, сушили та солили. Підтвердженням цього служить відкриття печі для копчення риби на поселенні Дідова Хата-I.
Про в'яленні та сушенні прямих свідчень немає, але широке розповсюдження цих способів оброблення риби в античні часи дозволяє припустити використання даних способів заготовлення риби в районі Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров'я. Питання засолювання риби на території Ольвійської держави наразі відкрито, незважаючи на свідчення Геродота про те, що її солили у цьому районі. Це відбувається тому, що до сьогодні тут не знайдено цистерн для засолювання та зберігання риби, широко розповсюджених у Херсонесі та на Боспорі. Можливо, вони знаходились у прибережній зоні, зокрема в Нижньому місті в Ольвії, яке зараз затоплене водами Бузького лиману.
Таким чином, можна припустити, що однією з причин вибору району Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров'я грецькими переселенцями для заснування своєї колонії були його значні рибні ресурси. Як гіпотезу можна припустити, що саме більші улови риби у Бузькому лимані (що до певної міри підтверджується сучасними даними) стали однією з можливих причин поширення поселень Ольвійської сільської округи саме поблизу його берегів.
Ієвлев М.М.
"Роль іхтіофауни в житті
античного населення Нижнього Побужжя".
