Льодові умови на лимані

7 січ. 2016 р.

Переклад не завершено

Лід — явище складне, різноманітне та надзвичайно цікаве. Залежно від погодних умов, внутрішніх течій та температурних коливань Дніпрово-Бузький лиман покривається різними типами льоду, що мають доволі примхливі назви.

4 січня 2016 р.

У м’яку зиму у лютому на лимані чиста вода, у помірну зиму – лід товщиною 5–10 см, у сувору зиму – 30–45 см (рівний лід). У сувору зиму із зламаного припая утворюються великі важкопрохідні льодові поля, товщина яких за рахунок підсосів та торосистості льоду може досягати 1 м.

У зображенні показано льодову обстановку в Дніпрово-Бузькому лимані та Чорному морі у лютому 1954 р. Вважається, що це одна з найсуворіших зими минулого століття.

«У січні-лютому протяжність льодового плавання на протязі Миколаїв – Очаків – Одеса складає у середньому за м’якої зими – 30 морських миль і менше, за помірної зими – 45–60 морських миль, за суворої зими – 75 морських миль (все покрито льодом). У середині березня протяжність льодового плавання в середньому складає після м'яких зим – 0 морських миль, після помірних зим – 5 морських миль, після суворих зим – 75 морських миль (все покрито льодом). У квітні вода вільна від льоду за будь-якого типу зими. Найпізніше лід зникає в районі Миколаєва. Аналіз 86-річного ряду льодових фаз для Миколаєва показує, що в середині березня лід тут спостерігається в 40 % випадків. Проте в останні десятиліття ймовірність зустрічі льоду в цьому районі зменшилася до 25 %. У середині квітня лід в Миколаєві спостерігався лише після суворої зими 1928/1929 рр.»

І.о. Думанська «Типові льодові умови на основних судноплавних трасах морів європейської частини Росії для зими різної суворості»

Лід щороку утворюється лише в вузькій береговій смузі північно-західної частини моря. Навіть у суворі зими він покриває менше 5%, а в помірні зими — 0,5–1,5% акваторії моря.

Кінбурнська коса

Кінбурнська коса взимку

У дуже суворі зими припай вздовж західного берега поширюється до Констанци, а плавучий лід виноситься до Босфору. За останні 150 років льдини в проливі спостерігалися 5 разів. У м’які зими льодом покриваються лише лимани та окремі бухти.

Лиман замерз. Фото минулих років. Вид з боку Кінбурнської коси на Очаків

Льодоутворення зазвичай починається в середині грудня, а максимальне поширення льоду спостерігається в лютому. Межа нерухомого льоду у помірні зими у північно-західній частині моря проходить від Дністровського лиману до Тендровської коси на відстані 5–10 км від берега. Далі край льоду перетинає Каркінитський затоку і досягає середньої частини Тарханкуту. Розчищення моря від льоду відбувається у березні (раніше — на початку березня, пізніше — на початку квітня). Тривалість льодового періоду сильно змінюється: від 130 днів у дуже суворі зими до 40 днів у м’які. Товщина льоду в середньому не перевищує 15 см, у суворі зими досягає 50 см.

На рибалку

Замерзання Дніпрово-Бузького лиману відбувається одночасно із замерзанням р. Південний Буг біля Миколаєва. З 19-річних спостережень (з 1870 по 1888 рр. включно) щодо відтання та замерзання виявляється, що найраніше замерзання було 25 листопада, а найпізніше відтання — 31 березня; найпізніше замерзання — 5 січня, а найраніше відтання — 11 лютого. Досить часто трапляється, що лиман та р. Південний Буг після замерзання відтають на більш-менш тривалий час, а потім знову замерзають. Такі тимчасові відкриття спостерігалися у 1878, 1880, 1883 та 1885 рр. У 1886 р. замерзання взагалі не було. Протягом зазначених 19 років тривалість навігації змінювалася від 245 до 303 днів. У середньому за 19 років замерзання припадає на 10 грудня, а відтання — на 5 березня; отже, тривалість навігації в середньому становить 280 днів, тобто близько 9,5 місяців. У східній частині лиману, у дніпровських гирлах, відтання відбувається дещо пізніше, а замерзання — дещо раніше, ніж у решті частини лиману.