Брущаті мостові Очакова

Брущатими називають мостові, що влаштовуються з дрібного валунного каменю – “кругляка” (або брущатника у його природному вигляді) або крупного грубо колотого каменю, названого шашкою.

Прогуляючись по місту не раз за своє життя доводилося бачити типовий кадр: робітники, прокладаючи чергову комунікацію, руйнують стару брущатну мостову. Різні роботи, що потребують проведення земельних робіт, трапляються часто й, дивно, ніхто мостову не повертає на місце. Жаль, звісно, адже з кожним роком ми втрачаємо частинку історії міста і надію на те, що колись хоча б фрагмент якоїсь очаківської вулиці покриють тим самим старим брущатником.

Площа перед Собором

Історія появи в Очакові цих кам'яних свідків епохи по-своєму цікава. Поява брущатних мостових в Очакові можна умовно розділити на три етапи.

Перший етап: дореволюційний.

У кінці 19-го століття очаковці почали задумуватися над благоустроєм свого міста. Ідея належала міському голові Єфиму Андрійовичу Калініченку. Він же й почав її втілювати в життя.

Для створення вулиць та проїзної частини в Очакові використовувався брущатник.

Брущатник, брущатний камінь (застаріле — брущатникова назва від спільнослов'янського bula — шишка, желвак, ком) — відносно невеликий (12–28 см) валун округлої форми, різновид бутового каменю. Грубооброблений кам'яний матеріал. Застосовується для мощення мостових

Така мостова була міцною, а для мощення дороги не вимагалося додаткових матеріалів. Мостові з брущатника не особливо відрізнялися високою якістю укладки. Здебільшого камені були різних форм і розмірів. Залежно від призначення вулиці використовували більш або менш крупний камінь. Вибирали для поверхні більш згладжену частину кожного каменю.

 

24 лютого 1898 р. на чергових зборах Очаківської міської думи було прийнято рішення дозволити Російському Товариству пароплавства і торгівлі побудувати в Очаків каботажну пристань. За кілька років порт був збудований (на місці сучасного військового порту) і вже на початку наступного століття під'їзну дорогу до нього вимостили брущатником (спуск Самойлова). Процес, як кажуть, пішов. Першою була вимощена мостова головної вулиці Очакова - Потьомкінської (тепер Леніна). Історія зберегла цей процес на фотографії сто років потому.

Також центральною можна було вважати й вулицю Бригадира Горича (Шмідта), яка також однією з перших була вимощена.

Будівництво брущатної мостової по вулиці Леніна та Шмідта

Міський голова під час свого правління ще встиг вимостити брущатником головне торгове місце Очакова – ринкову площу.

До революції всі центральні вулиці Очакова були вимощені брущатником. Потьомкінську (Леніна), Горича (Шмідта), Рум'янцевську (Шкрептієнко), Долгоруковську (Енгельса) вимостили сірим брущатником.

Наше місто, як відомо, не багате на каміння. Камінь був завезений. А ось для деяких вулиць використовували вапняк із місцевих кар'єрів, який у верхніх шарах був достатньо міцним. Це Мініхівська (Луначарського) і Репнинська (Міра) вулиці, а також Базарна площа.

Вулиця Мира

Вулиця Шмідта, кут проспекту 50 років Жовтня

Їх і зараз ще можна відрізнити за жовтуватому кольору мостової, яка вперто проявляється крізь сучасний асфальт.

Другий етап: довоєнний.

Після революції нова влада не була зацікавлена в дорожньому покритті. Користувалися всім, що залишилося від попередньої влади. Тільки у 30-их роках після будівництва нового порту на Слободці уложили брущатник у спуску.

Третій етап: повоєнний.

За планом робіт 1948 р. у другому кварталі заплановано було заново вимостити вул. Шкрептієнко (б. Рум'янцевську), а також покласти мостову й на інших вулицях. Але, як писала газета «Колективіст Очаківщини», «в квітні ще нічого не почали».

Вулиця Шкрептієнко

У 50-х почали перелаштовувати спуск до порту на Слободці, який сильно постраждав у період війни. Вулицю Госпітальну (Курортна) від спуску до порту до церкви почали вимощувати з початку 50-х років. Разом з тим перенесли й продовжили укладання мостової по вулиці Перельмана (Мира), а також на вулицях Карла Лібкнехта (50 років Жовтня). Свердлова, Горького, Суворова, Бебеля.

Вулиця Мира

Початок вулиці Свердлова

У цей період брущатна мостова пройшла через Слободку: від спуску до порту до вул. Суворова.

Приморський спуск

Після війни, збільшення автотранспорту, несвоєчасний ремонт, а головне - порушення мостових при прокладанні комунікацій привели дорожнє покриття міста в аварійний стан. Відновлювати мостові ніхто не поспішав, та й майстрів перевели. Настав час нових матеріалів і технологій. Брущатна мостова поступово почала витіснятися асфальтобетонним покриттям. Першими в Очакові в 1962 р. були майже повністю заасфальтовані вулиці Леніна та Енгельса. Просто поклали асфальт поверх брущатки.

Початок Чижиківської балки. Дорога до ОМІС (Відділ морської інженерної служби). Мостову поклали там у повоєнний час.

Повидала очаківська брущатка багато чого пережила. По ній гуляли гімназисти, возники на бричках запрягали коней, а міські вартові верхом.

Проводилися політичні демонстрації, революціонери всіх мастей та калібрів, пізніше ходили інтервенсти та армії всіх кольорів.

Зрештою по ній багато років ходили демонстрації місцевого пролетаріату.

Залишилося лише кілька місць в Очакові, де ще можна пройтися по справжній брущатній мостовій - у маленькому провулку, що з'єднує вулиці Горького і Леніна недалеко від військового порту, вона збереглася досить добре.

Поспішайте пройтися цими каменями, можливо, скоро й ці місця покриють шаром асфальту (у кращому випадку).

С.Кузнець
фото з архівів ОВІМ ім. А.В. Суворова,
Павлыгина, Торкаенко, Коломоец та автора

P.S. Якщо який-небудь великий місто міг би безболісно розпрощатися з парою сотень старого каменю, то для нашого маленького Очакова, де від минулого залишилося все менше й менше спогадів, це була б величезна втрата. В місті не залишилося ні однієї вулиці з цілою брущатною мостовою. І боюся, що скоро не залишиться взагалі ні однієї.