Гаврило Судковський. 60 років безкорисливого служіння вірі та людям

На жаль, у нашому місті ім'я Гаврило Судковського практично повністю стерто з пам'яті мешканців. На мою думку, воно цього ніяк не заслуговує.

Для рідного міста отець Гаврило зробив дуже багато. Окрім того, що він був пастирем православної громади, він живо цікавився історією рідного краю. Його краєзнавчі дослідження свідчать про глибоке знання предмета, що в цілому говорить про широку загальну ерудицію священника, про його тісне знайомство з серйозною світською літературою. Він – автор першого краєзнавчого дослідження історії Очакова, яке до нині не втратило своєї актуальності. Описом міста Очакова Судковського була закладена основа сучасного краєзнавства. У №20 за 1885 рік «Херсонські Єпархіальні Відомості» помістили «Історичну Записку про Очаківський Миколаївський собор» (написану Очаківським протоієреєм).

У 1889 році «Херсонські Єпархіальні Відомості» №10 за 1889 рік надрукували його другу краєзнавчу роботу «Історичну записку про місто Очаків та Очаківський Миколаївський собор (У пам'ять відзначення століття від дня повного російського владарювання в місті Очакові)». За свої дослідження Судковський був удостоєний подяки від Президента Одеського товариства історії та старожитностей. Його дослідження сьогодні – найточніше й найкоректніше з усіх, що публікуються.

Гаврило Судковський, навіть за мірками нашого освіченого століття, був надзвичайно освіченим: знав латинь, давньогрецьку, непогано говорив німецькою, читав францужською. Отець Гаврило своїм прикладом демонстрував важливість і потребу освіти. Судковський приділяв багато уваги дитячому вихованню, вважав освіту благом для простого народу. За його ініціативою та особистими коштами була відкрита недільна школа при соборі, де він особисто вів викладання усіх нехитрих предметів (мовознавство, арифметика, історія) протягом багатьох років. Він викладав Закон Божий у міських училищах, служив у Свято-Троїцькій церкві.

Гаврило Судковський за життя по праву здобув чималу відомість. Його фотографії двічі публікував наймасовіший та найпопулярніший журнал імперії — «Нива». Такої честі не удостоювався жоден священик його рангу за всю історію журналу.

Його подвиг 22 вересня 1854 року став хрестоматійним прикладом служіння вірі та Вітчизні. У той день під час спроби прориву в лиман англо-французької ескадри артилерійська батарея Николаївського ретраншемента чинила рішучий опір ворогу і, не в останню чергу, завдячуючи отцю Гаврилу. Гаврило Судковський добровільно прийшов на батарею з Непереможним Хрестом у руках, благословляв її захисників під ворожими пострілами і навіть сам допомагав артилістам заряджати гармати, як про це майже буквально писали багато газет.

У 1892 році відбулося 50-річне служіння отця Гавріла в соборі. Чествування було скромним. Серед інших подарунків благочестивій пастви від єврейської діаспори міста Очакова була вручена біблія, обгорнена в срібло, з написом: «Благочестивому протоієрею Гаврію Судковському у день 50-літнього ювілею від уважаючих його євреїв міста Очакова». Такий подарунок представників ортодоксальної релігії говорить про високе реноме православного священника.

 

�
Отець Гаврило з матушкою та родичами в Очакові. 1898 р.

Але головним призначенням своєї місії настоятель вважав виховання моральності та щирої віри серед своїх парафіян.

Служінню вірі та людям він присвятив 60 років свого життя. Рівно стільки часу він служив у Свято-Николаївському соборі. 60-річне служіння було відзначено повагою старця Орденом Св. Анни І ступеня та публічними честями.  

Гаврило Діонійович вважав збереження героїчного минулого Очакова важливою місією. Він піклувався про увічнення пам'яті воїнів, загиблих під час останнього штурму фортеці. Про свої наміри він прямо говорив у проповідях. Як справжній громадянин він особистим прикладом слідував своїм переконанням.

Авторитет Судковського серед особового складу фортеці, і особливо серед усіх без винятку комендантів фортеці, яких змінилось за часів Судковського більше десятка, був надзвичайно високий. Без нього не обходилися огляди, приведення новобранців до присяги.

Гаврило Судковський — ініціатор встановлення могильного пам'ятника загиблим під час штурму в 1788 році, спорудження пам'ятника Суворову. Він двічі особисто вносив пожертви на спорудження монумента. Завдяки ньому у соборі збереглися реліквії Кримської війни (Євангеліє, ікони, Суворовський хрест).

У серпні 1902 року Судковського запросили капітан над Севастопольським портом для участі в церемонії спуску на воду крейсера «Очаків».

Кожного року Гаврило Судковський читав проповіді на честь христолюбивого війська на Соборній площі і згодом ініціював установку на ній пам'ятника Суворову.

Це лише мала частина всіх його благородних справ та починань.

Пам'ять безкорисливого подвижника, краєзнавця в Очакові ніяк не увічнена, і чи знайдуться коли-небудь його потривожені кості вічний спокій — ніхто не знає.

Найкращою нагородою безкорисливої пастирської діяльності Великої людини має стати вдячна пам'ять нащадків.

Гаврило Судковський — гідний того, щоб його ім'я носила міська бібліотека.

В. Шпилєвої

P.S. Пропозицію, присвоїти міській бібліотеці ім'я Гавріла Судковського, висловив наш із вами земляк, виконавши свій обов'язок Громадянин Очакова. Давайте підтримаємо це починання. Як сказав Цицерон - "Історія — свідок минулого, світло істини, жива пам'ять, учитель життя, вісник старовини."
Джерело: http://www.wisdoms.ru/66.html Так будемо ж тими, хто творить історію, пам'ятає її і шанує.