Очаківські чайки
Берег у тумані лежить,
чайка над морем кружляє
Чайки (лат. Larus) — найбільш чисельний рід птахів родини чайкових, що мешкають на воді. Це велика птах із білим або сіруватим оперенням. Темна голова та міцний трохи зігнутий жовтуватий дзьоб. Як і у всіх водоплавних — перепонки на лапах у них добре розвинені.
На Очаківських берегах водяться здебільшого срібляста чайка, крачка й клуша, але зустрічаються також сіроголова, морська та сірокрила чайки.
Моряки й рибалки дуже часто для зручності об'єднали деякі види чаек одним назвою — мартин.
Таке саме визначення дається у Тлумачному словнику Даля: МАРТИН - загальна назва водяних птахів; чайка.
День як дзвін: у його утробі
Гуркіт хвиль і віддалений грім...
Банка пороху, жменя дроби,
Стара берданка за плечем...
Скумбрія проходить косяками,
мартині летять за скумбрією...
Едуард Багріцький, Одеса
Чайки намагаються триматися ближче до людини, створюючи такий взаємовигідний симбіоз.
Сприймається так, що чайка харчується виключно рибою, але це не зовсім так. Чайки Причорноморського узбережжя знищують понад 200 грамів комах на день. У приморських містах чайки часто шукають поживу на смітниках, просять або крадуть їжу у людей на пляжі. Дзьоб чайки має гострі зазубрини по краях і твердий гострий гачок на кінці, тому удар може бути досить болючим.
Очаківські пляжники могли спостерігати, як чайки, гуляючи вечорами вздовж кромки води, раптом почали відплясувати «чечітку». Так вони збивають щільний пісок і дістають собі на вечерю дрібну морську живність.
Жителі приморських міст настільки привчаються до чайок, що перестають їх помічати; проте уявити узбережжя без чайок неможливо. Чайки — вічні супутники моряків, які пов'язують з цими птахами багато прикмет.
Якщо чайка спокійно сидить на воді — погода буде гарна, але якщо вони з криками бродять по мілководдю — можна очікувати шторм. Передчуваючи бурю, чайка не вилітає далеко від берега.
«Чайки стогнуть перед бурею,— стогнуть, метаються над морем і на дно його готові сховати свій жах перед бурею.» (М. Горький)
Чайка — птах косяк;на та дуже галаслива. Її пронзний крик навряд чи можна назвати мелодійним.
Пташині базари, які збирають чайки, на кінці Кінбурнської коси та на її озерах — видовищe не для слабких духом.
А ще вони справжні канібали. У місцях масового гніздування чайки часто витягують і поїдають пташенят інших пар. Не зневажають вони й дорослими хворими особинами.
Але попри це моряки люблять чайок, вважаючи їх вестниками удачі. Вони вважають, що в чайку переселяється душа загиблого моряка.
С.Кузнєц,
державний інспектор з охорони навколишнього середовища Чорного моря
