Міський сад — Сквер Суворова

�Головні пам'ятки скверу Суворова — пам'ятник А.В.Суворову, Свято-Миколаївський собор, оглядовий майданчик, центральна алея з клумбою, сходи біля пам'ятника. Шкода, що зникли спуски до балки, кафе «Левада». Давайте пройдемося по ньому і з'ясуємо, чого за сто років у ньому втрачено, а що залишилося.

Після взяття Очакова військове начальство дбало про зведення в місті православного храму. З цією метою у 1794 р. була перетворена збережена після штурму міська мечеть. Церкву освятили у 1807 р. на пам'ять взяття Очакова 6 грудня 1788 р. і назвали Свято-Миколаївською фортецею.

�У 1850 році в огорожі Собору був похований Р.Г.Судковський, а на його могилі у 1886 р. встановлено пам'ятник відомому художнику. Проєкт бюста був створений вдовою художника Е.П.Судковської і відлитий із бронзи Б.В.Едуардсом у Петербурзі.

Почти сто років церковь-собор була головною пам'яткою цього місця. Пустир перед спорудою в подальшому отримав назву Соборної площі (на деяких планах міста її називали Єкатерининською).

1 жовтня 1901 р. протоїєрей Гаврило Судковський закликав «піклуватися про встановлення якого-небудь міцного пам'ятника великому полководцю Суворову». 16 квітня 1902 р. Очаківський гарнізон, зібравшись на Соборній площі, відзначав 60-річчя священнослужіння протоїєрея Г.Судковського у Свято-Миколаївському соборі. Призив Г.Судковського був почутий лише через рік після його озвучення. У1903 р. розпочалися підготовчі роботи з встановлення пам'ятника і тривали 4 роки. 19 квітня 1907 р., напередодні урочистої події, комендантом фортеці Григор'євим було оголошено «суворовий наряд»: «щоб і ми, і наші послідовники могли милуватися цим куточком Очакова». Колишній рів фортеці був засаджений деревами, декоративними кущами та квітами. Можливо, це був перший суботник у нашому місті. Відкриття пам'ятника Суворову  відбулося 1 жовтня 1907 р. ось що тоді писали газети про цю подію:

«Соборна площа ефектно декорована. Зведена триумфальна арка. Біля пам'ятника, закритого покривалом, почетний караул. Коли стемніло, військові кораблі та берегові батареї спрямували свої прожектори на пам'ятник». Газета «Утренний Курьер»

«В полдень торжественно открыт памятник Суворову в присутствии всех депутаций и судов черноморского флота. По окончании литургии в крепостном соборе к памятнику отнесено было знамя Очаковского полка. Вокруг памятника построились войска, имея впереди ряд делегаций с венками. Парад закончился церемониальным маршем мимо памятника. Население приняло живейшее участие в торжестве». От «С.Петербургского агентства»

Після цього події розвиток площі як культурного місця продовжувався. Комусь прийшла в голову гарна думка розмістити тут сад.

Міський сад — типовa назва міського парку в містах Російської імперії. У багатьох це найменування зберігається і донині. Територію огородили дерев'яним парканом, підсадили дерева й кущі, встановили кілька ліхтарів, лавки. Перед пам'ятником була зроблена опірна стінка, з поверху якої розміщувався оглядовий майданчик.

Фото 1910 г.

На лівому боці балку, на відкритій площі, де пізніше розташовувалося кафе «Левада», щонеділі грав військовий духовий оркестр під керівництвом капельмейстра Трофіма Заїцева.

1910 р. Духовий оркестр

Внизу в балці знаходився невеликий фонтан. Так міський сад став улюбленим місцем відпочинку очаківців. Зліва та справа від оглядового майданчика були збудовані сходи до балки.

Останній з них (біля Приморського спуску) був ліквідований наприкінці 70-х під час реконструкції скверу.

Головний (Великий) спуск у Суворову балку починався від залишків колишньої «Левади». Нині сходи майже зруйновані. І лише невелика частина біля лавки Катерини ще нагадує про колишню велич.

Лавка Катерини

Міський сад Очакова продовжував розвиватися аж до революції. У наступному довоєнному двадцятиріччі у кращому випадку підтримувався у належному стані лише територія навколо пам'ятника. На засіданні президії Очаківського райвиконкому 1 березня 1930 р. було вирішено закрити церкву, дзвони зняти, продати їх і витратити виручені гроші на «культурні потреби». Велика Вітчизняна війна також не покращила цей куточок. За цей період Міський сад не тільки занедбався, він втратив майже всі дерева.

Через 3 роки після визволення Очакова було прийнято рішення на місці залишків міського саду розбити парк. Кошторис на будівництво парку ім. Суворова рішенням виконкому від 25.09.1947 р. виділялося 80738 рублів 63 копійки. Весною 1948 р. у парку було висаджено 850 дерев.

У 1940-х церкву, відкриту в 1941 р., знову закривають. У приміщенні розташовується Будинок піонерів  

Територію огороджують парканом з мушлякової кам'яної кладки (дерев'яний «зник» ще в Громадянську). Появляється парадний вхід до парку біля нинішнього готелю «Гілея».

На знімку 1960 р. з архіву В.П.Павлогона запечатлено головний вхід до парку з аркою, якою прикрашають скульптури в шкільній формі. Напевно, він і назву в той час носив – Піонерський?

Через 10 років статус парку змінюється. Тепер він став сквером. Розпочинається його благоустрій. У 1957 р. силами працівників міського комунального господарства (завідувач Шашкін) сквер розширено за рахунок пустиря по вул. Суворова у напрямку вул. Бебеля.

31 травня 1960 р. у приміщенні колишнього Будинку піонерів відкривається філія Миколаївського обласного краєзнавчого музею, який з 1966 р. став називатися військово-історичним музеєм ім. Суворова

Перший секретар Миколаївського обкому Васляєв виступає на мітингу, присвяченому відкриттю Очаківського військово-історичного музею ім. Суворова

Розвиток скверу набуває історичного напрямку. До пам'ятника та до музею втягуються тисячі гостей нашого міста. За сезон музей відвідують від 60 до 80 тисяч екскурсантів.

7 липня 1972 р. музей відкрився як військово-історичний відділ Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Родзинкою його стала діорама «Штурм фортеці Очаків», створена М.І. Самсоновим.

20.05.1967 р. за музеєм на лівому схилі балки відкривається літнє кафе «Левада»  (на момент відкриття «Левадія») на 80 посадових місць.

Чуть впереди ще частково збереглися сходи головної лінії царського міського саду, що ведуть у балку. По ним ще можна спуститися по дорозі на пляж.

З кафе відкривався шикарний вид на лиман і море. Воно стає родзинкою цього історичного місця. Установу в народі називали кількома неофіційними назвами. Найпопулярнішими були «Сльози рибалки» та «Порвані вітрила». І хоча кафе вже зруйноване понад 20 років, пам'ять про нього зберігають багато очаківців.

У середині 70-х сквер пережив реконструкцію. Проводиться ремонт подпірної стінки, на оглядовій площі знесено старий гіпсово-кирпичний і встановлено новий металевий паркан. З території прибрано зарослі сирень, розрослися по всій площі. Навколо пам'ятника покладено тротуарну плитку, а головну алею заасфальтовано.

В 1975 р. ремонтні роботи в сквері продовжуються. Робітники Очаківського міського комунального господарства висаджують пірамідальну акацію та кущі жасмину. Уздовж Приморського спуску по правій стороні були посаджені дерева.

В 1977 р. на головній алеї скверу встановили портрети кращих працівників ООМУРКК. Серед тих, чьи портрети прикрашали сквер Т.Бородіна, Н.Мурленко, О.Половініхіна, О.Мироненко і багато інших.

Центральна алея 80-ті

Центральна алея 90-х

Центральна алея сьогодні

Останній кінець Центральної алеї увінчано Хрестом на честь 2000-річчя Різдва Христового

У грудні 1999 р. будівлю музею знову передано церкві, і в ній знову відбуваються богослужіння. Сквер з благоустрою завжди був закріплений за якоюсь організацією. У 50-х це були МРС і райконтора зв'язку, у 70–80-ті за балкою доглядала ООМУРКК: прибирала суху траву і сміття, підбілала дерева. І віддати належне, балка мала відповідний історичному місцю вигляд. Але ось останні двадцять років парк почав втрачати свій охайний вигляд. Він заріс самовільно вирослими деревами, зникло кафе «Левада». Рів під опорною стінкою збільшився через дощові стоки. Це ставить під загрозу існування самої опорної стінки, та й всієї оглядової площадки. Саму балку мешканці часом перетворюють на смітник. По всьому оврагу зустрічаються пластикові пляшки, сухе листя явно не з дерев, що ростуть у балці. Частина скверу з боку готелю «Гілея» взагалі виглядає занедбано. Тут важко визначити, де закінчується дорога і починається зелена зона.

Площадка з контейнерами ТБО також не прикрашає сквер. Майже не видно алей і центральної площі. І головний вхід до скверу не відповідає статусу історичної пам'ятки. І все ж, незважаючи на багато недоліків, Сквер Суворова залишається одним з найулюбленіших місць нашого міста.

Ми пройшлися по скверу і з'ясували, чого за сто років у ньому втрачено, а що залишилося. У нього є минуле, і, сподіваюся, є майбутнє. Чому би не відродити в Очакові міський сад?

С. Кузнєць
Фотографії автора, Олега Стругача та з соціальних мереж очаківців,
використано з архіву газети «Чорноморська зірка»,
«Історія Очаківського Свято-Миколаївського військового собору»
Державний архів Миколаївської області
Газета «Очаківський тиждень» №75, січень 2018 р.