О, легендарний острів Первомайський

Відомо, що він був створено штучно — як форпост, перешкоджав шлях по фарватеру турецьким кораблям у Дніпровсько-Бузький лиман. Острів з'явився не одразу й не раптово. Він збільшувався поступово. Епізодичні роботи з поглиблення судноплавного фарватеру у середині ХІХ століття стабілізували підводні течії. Море поступово несло пісок, і рукотворна суша збільшувала свою площу. Природа допомагала будівельникам. З'явились ділянки кам'яного укріплювального молу, приміщення зі «рваного» граніту та капітальні склади. Порохові погреби острова Артилерійської батареї були надійними магазинами, які поповнювали боєзапаси багатопушечних кораблів та військових фрегатів.

Російсько-турецька війна 1828–1829 рр. закріпила за островом статус проміжного опорного пункту (блок-порту), де проводився дрібний ремонт оснастки парусних суден, добувалися запаси води, продовольства та пороху. Внаслідок цього був збільшений гарнізон, з'явився лазарет і стаціонарний лоцманський пункт. Артилерійська батарея поступово «обростала» всією необхідною інфраструктурою.

Однак свій сучасний вигляд блок-порт набув під час Російсько-турецької війни 1853–1855 рр. Імператор Олександр II надіслав у місто славного інженера, генерал-майора Едуарда Тотлебена, який одразу приступив до організації оборони.

17 серпня 1874 р. проект гідротехнічного будівництва острова-кріпості підписав військовий міністр, генерал-фельдмаршал граф Мільютін Д.А. Військові інженери Борисов та Паукер встановили фортифікаційні батареї з 12 кругових гармат і 6 підйомних артилерійських гармат, які після пострілу опускалися у шахту і були недоступними для відповіді. На молу виставили мортири. Будівництво острова закінчено в грудні 1880 р.

К початку російсько-турецької війни 1877–1878 років Миколаївська батарея була озброєна 11-дюймовими гарматами зразка 1867 року, надісланими з Кронштадтської фортеці, та новими 9-дюймовими мортирами, доставленими з Пермського заводу. Однак воювати по туркам відважним артилеристам Очаківської фортеці не довелося — османські броненосці не наважилися увійти до Дніпровсько-Бузького лиману. Турки віддавали перевагу обстрілу погано захищених або зовсім незахищених ділянок узбережжя. 9 серпня 1878 р., після завершення війни, надійшов указ імператора «залишити зведені для війни 1877 року Очаківські укріплення назавжди, поступово надаючи їм характер довготривалих укріплень». Миколаївська островна батарея все час будувалася й перебудовувалася і була завершена лише до 1891 року. На штучному острові загальною площею 7,3 га і довжиною 1400 м були встановлені: тринадцять 11-дм (280-мм) гармат зразка 1877 р. і одинадцять 9-дм (229-мм) мортиp, а також п’ять 6-дм (152-мм) гармат вагою 190 пудів, дві 57-мм та вісім 9-фунтових гармат. 9-фунтові гармати були звичайними польовими зразка 1867 року, їх використовували як протидесантні, а 57-мм берегові гармати системи Нортенфельда використовувалися як пристрілкові, оскільки швидкострільність 11-дм гармат і 9-дм мортиp була невисока: один постріл через 2–3 хвилини.

Усі гармати були встановлені відкрито за кам'яними або бетонними брустверами, як це було прийнято в російських морських фортецях. Наприкінці світової війни на острові були додатково встановлені чотири 152/45-мм швидкострільні гармати Кане

У 1914–1917 роках німецькі та турецькі кораблі, як і під час війни 1877–1878 років, віддавали перевагу обстрілу не захищених міст — Ялти, Євпаторії, Феодосії та портів Кавказу, а в Дніпро-Бузький лиман не намагалися заходити. Так що бойове хрещення форту Миколаївський прийняв лише під час Громадянської війни.

26 липня 1919 р. десант білогвардійців захопив острів Миколаївський. Деталі встановити не вдалося. Відомо лиш, що з чотирьох 152/45-мм гармат два були знищені білогвардійцями, а у двох інших червоні зняли й потопили запірні механізми. Судячи з усього, інші гармати форту Миколаївський були доведені до негодності. Дело в тому, що бої за Очаків тривали понад два тижні. При цьому берегові батареї Очакова обстрілювали лише кораблі білогвардійців — крейсер «Кагул», канонерська човен «Кубанець», есмінець «Жаркий» та ін., а на острові білым встановили лише коректувальний пункт.

Після залишення Очакова гарнізон Майського тримався ще понад місяць, і цим фактом значно отруював життя німецько-фашистським окупантам. І не раз піддавався ударам німецької авіації.

Схема острова Первомайський станом на кінець 1941 року. Виконана німецькими офіцерами. 1,2,3,4 – 203-мм установки; 5,6,7,8 – 76-мм зенітні гармати

Після залишення Очакова гарнізон Майського тримався ще понад місяць і цим фактом значно отруював життя німецько-фашистським окупантам. І не раз піддавався ударам німецької авіації.

У червні 1953 р. керівництво ГРУ Генштабу ВС СРСР ухвалило рішення про створення семи морських розвідувальних пунктів спеціального призначення (МРП СпН). Формування першого з них — 6-го МРП СпН — розпочалося в жовтні того ж року у Севастополі в районі бухти Круглої. У березні 1961 р. 6-й МРП був переведений на острів Первомайський (Батарейний). На новому місці стали регулярними спільні навчання з кораблями, підводними човнами, частинами флоту, прикордонними військами та органами МВС.

Особовий склад частини виконував навчально-бойові завдання щодо прориву державного кордону, висадження на берег противника, ведення розвідки військово-морських баз, знищення об'єктів умовного противника тощо. Крім того, з 1961 р. розвідувальні групи частини стали проводити бойову підготовку на Тендровській та Кінбурнській косах. 15 серпня 1968 р. 6-й морський розвідувальний пункт розвідки Чорноморського флоту було реорганізовано в 17-у окрему бригаду спеціального призначення (ОБрСпН) у відомстві розвідки ЧФ. З 1963 по 1999 рік орденами, медалями та знаками відзнаки було нагороджено багато офіцерів, мічманів, старшин та матросів підрозділу. На їх рахунку було два ордени Бойового Червоного Знам'я, сім — «Червона Зірка», два — «За мужність» ІІІ ступеня, 12 медалей «За бойові заслуги», одна медаль «Ушакова» та 15 «За відмінність у військовій службі». Один чоловік нагороджений іменним зброєю.

Останні роки чотиридесятих можна вважати розквітом частин спеціальної розвідки ВМФ. На початку дев'яностих розпочалися нові перетворення — передвісники розвалу. Після розпаду СРСР 9 квітня 1992 р. 17 ОБрСпН приняло присягу на вірність народові України.

Післярадянська доля цього підрозділу у Збройних Силах України — це вже інша історія. Нехай її пишуть ті, хто в ньому служив…

Серце моє болить

Давно ти не пам'ятник, забутий усіма й покинутий.
Стрімко промчали віки над тобою.
Сяєш скелею із води, оброс акацією.
Хмари повільно пливуть над тобою.

Людям уже не цікаво, що ти зведений самодержцем.
Що твоїм полоном був легендарний Шмідт
Він так же як і ти «розірваний» був і покинутий,
Ну, а в кінці як водиться у нас убитий.

Убито все, що пов'язане з тобою:
Мало хто пам'ятає той безсмертний гарнізон
Боровся з фашистською ордою,
У тих, хто в тебе навіки похований.

P.S. І нас у себе увів ти без залишку
Ми всі сумуємо, дивлячись на тебе.
О, легендарний острів Первомайський.
Нещасна, нікому не належна земля.

Капітан 3-го рангу у відставці
Богданчук Сергій Григорович

Газета «Очаківський тиждень» №50 від 20.03.14
Використані матеріали інтернету