Очаківська бувальщина. Перше «Бістро»
Бістро (фр. bistro, рідше bistrot) — невеликий ресторан-кафе, де подаються прості страви, зазвичай у контексті паризьких закладів. Бістро — важливе місце відпочинку та спілкування; його соціальна роль у житті паризьких мешканців стала предметом особливих досліджень. У загальному слові «бістро» сьогодні в основному використовується щодо французьких закладів громадського харчування. У Росії даний термін зазвичай позначає бар або невеликий ресторан. Основною ж особливістю будь-якого бістро вважається те, що їжа в таких закладах готується дуже швидко за стандартними рецептами. (Вікіпедія)
Популярна назва в нашому сучасному світі. А чи пам’ятають очаківці перше Бістро в нашому місті? Невелика будівля на вул. Володарського ще наприкінці минулого століття «раділа» очам перехожих біля Очаківського ХПП. Невідомо, коли збудоване, воно носило гучну назву — буфет хлібоприймального пункту.
фото 1987 р.
Приміщення очевидно було пристосоване під буфет. Невеликий за площею (порядку 20 квадратних метрів), без опалення. На вигляд дуже «хлипке», покосившееся. Проблеми були видні не лише зовні, але й всередині. Таке враження, що його не ремонтували роками. У кращому випадку білили ззовні. Як писала газета «Чорноморська зірка» у 1987 р., постачання здійснювалося неналежно, і через це торгівля йшла погано. А головною ж метою буфету було обслуговування працівників ХПП та водіїв.
І ось на початку 90-х років, коли країна намагалася стати на рейки нової економічної політики, тут з'явилася вивіска — «Бістро «Фламінго»». Тепер назва хоча б відповідала призначенню — швидко обслуговувати. На майданчику перед «Бістро» з'явилися столики, заграла музика (як писали місцеві мешканці, музика та нетверезі відвідувачі шуміли ночами постійно). Про водіїв (знову звернемося до газети) заради яких усе й затівалося, судячи з високих цін на товари, забули. Якою була торгова діяльність власників — залишилося невідомим, а ось незадоволення мешканців таким сусідством зростало. Після кількох скарг заклад притих, а згодом і зовсім закрився. Простоявши ще рік-два, його розібрали.
С.Кузнєц
газета «Очаківський тиждень»
