Байки Очакова. Ленін-Горький і ….
Незвичайний і добре доглянутий пам'ятник (скоріше скульптура) вождю світового пролетаріату у компанії з буревісником революції розташовувався на Низовці на площі біля головних воріт Очаківського рибоконсервного комбінату.
Голова Раднаркому й письменник про щось бесідують, водночас Максим Горький тримає в руках книгу (звідки серед очаківців скульптуру прозвали «Читачі»).
Типова тема для радянських групових пам'ятників та скульптур. Пам'ятник же, про який йдеться, встановили у 1963 році до чергової річниці Жовтневої революції.
За скульптурою та клумбою навколо доглядав рибоконсервний комбінат (у останні роки, коли доходили руки, міські комунальні служби міста).
У останні роки скульптурі не щастило. То розмалюють, то підкрашують різними фарбами. Територія, на якій розташований пам'ятник, перебувала у плачевному стані: трава, високі кущі та недоглянуті квіти стали одним цілим із постаментом.
Це був один із останніх збережених пам'ятників минулої епохи і останній Ленін в Очакові. У лютому 2016 року міський голова Сергій Бичков у рамках декомунізації своїм розпорядженням перейменував 19 вулиць і дав доручення знести чотири пам'ятники. Однією з них була скульптурна композиція «Ленін і Горький».
Залишки вже в червні демонтувала комунальна служба.
Пам'ятник-скульптура став предметом кількох очаківських байок. Нагадаємо деякі.
Якось міліціонери пізно ввечері погналися за порушником громадського порядку — велосипедистом. Здавалося, загнали його у глухий кут біля рибзаводу. Шукають, не можуть знайти. Знайшли лише покинутий велосипед. І лише через деякий час, обшукавши все навколо та освітливши ліхтариком пам'ятник, помітили порушника, що сидів на пам'ятнику між «розмовляючими» Володимиром Іллічем Леніном та Максимом Горьким. Трійця.
У радянські часи за «несунів» у нас відповідав ОБХСС. Їх не зневажали — за ними стежили й найбільше підприємство міста. І причина була — люди виносили рибну продукцію потроху. Бороття між ними тривала постійно. Дорога наверх була одна — через прохідну. Саме через неї найчастіше і перевіряли, та знаходили несунів. Вони міняли способи та час. Однажды таких затримав працівник ОБХСС наприкінці робочого дня. У наступний раз ОБХССник вирішив провести перевірку в темний час доби. А щоб його не помітили, виліз на пам'ятник. Як усе стихло — на прохідній з'явився «розвідник» — пройшов, подивився, чи немає засади. Усе нормально — можна виносити. Тільки народ вийшов з прохідної, спалахнув ліхтарик: «Стій!» І знову все попали.
У даний час посеред зарослої клумби стоїть самотній постамент, а сама скульптура знаходиться на задньому дворі ОВІМ ім. Суворова.
Залишиться так надовго чи щось інше розміститься на ньому — покаже час.
С. Кузнєць
Газета «Очаківський тиждень» №82 від 31 серпня 2018 р.
