Залишок бастіона. Куточок старого Очакова

Листівка початку минулого століття, зроблена за фотографією очаківського майстра Гуревича І.Н. «Залишок бастіона, де героїчно загинув бригадир Горич».

Горич розділив загін на 6 колонн й сам особисто з трьома колоннами, без пострілу, з криком «ура» кинувся до пролому, пробитого російською артилерією у фортифікаційній стіні. Через чверть години після початку штурму колона вже підіймалася на фортифікаційний вал. Турки зустріли їх картечним і рушничним вогнем, штиками та шаблями. За словами рапорту, надісланого Г.А. Потемкіним до Петербурга, «безстрашний герой, бригадир Горич, ознаменував служіння своє неймовірною хоробрістю, увійшов першим на бастіон разом зі своєю смертю». Тіло І.П. Горича за наказом Потемкіна було доставлено до Херсона й поховане в огорожі собору св. Катерини, де й досі спочиває.

Саме місце за більш ніж сто років сильно змінилося. Лиман забрав частину обриву. У 80‑х роках під час будівництва дамби перед ним з'явилася намивна територія, яка зупинила руйнування берегу.

Сергій Кузнєц
Газета «Очаківський тиждень» №80 від 1 червня 2018 р.

У 1903 році за кошти правнука Горича та зібрані пожертвування на розі вулиць Кутузова (нині Соборна) та Горича (нині Шмідта) був встановлений перший пам'ятник бригадиру Горичу. (Автор: військовий інженер Лебединський. Скульптор Едуардс Б.В.) На жаль, не простоявши навіть 20 років, пам'ятник було повністю знищено.

Сучасний пам'ятник урочисто відкритий 6 липня 1978 р. (Скульптор Макушин Ю.А. та архітектор Руденко С.А.)