У пошуках Алектора

�Він читав місто, як книгу, як розповідь про
невидимі будівлі, поглинені історією.
Сейс Нотебоом

Моє перше знайомство з історією Очакова відбувалося за книжкою Н. Пастушенка «Очаків» «Маяк» Одеса, 1975 р.: «Деякі вчені вважають, що на місці Очакова у далекому минулому існувало місто Алектор, яке входило до зони впливу Ольвії. На жаль, наука поки що має дуже обмежені дані про Алектор, хоча місто Ольвія давно виявлене археологами, і вже протягом кількох десятиліть ведуться його розкопки. До речі, й сам Очаків виявлено скарбами олвійських та інших давньогрецьких монет.»

У 1981 р. я закінчував Очаківські курси екскурсійних гідів, «писав екскурсію».

Потрібно було набрати текст для трьохгодинної розповіді. Я з тугою дивився на наведену вище ділянку і думав, чому я не народився в Одесі. Екскурсійна робота зберігається досі, і я не перестаю дивуватися, якою туфтою вона наповнена. Жодної екскурсії я не провів, але не припиняв цікавитися історією Очакова і був твердо переконаний, як і зараз, що стислий фактологічний матеріал навряд чи набере двадцять сторінок. «У пошуках Алектора» — спроба узагальнити відомі історичні факти та гіпотези.

У 1980-ті роки прочитав у Брокгаузі:

— заштатний город Одесского уезда Херсонской губернии, на мысе, омываемом с Востока Днепровским лиманом, с Запада Черным морем. Местность, занимаемая городом, известна со времен глубокой древности. Здесь было знаменитое поселение милетян - Ольвія, а на месте города, во время Геродота, стояла еллінійна колонія Алектор і храм Димитри. (Енциклопедический Словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона.)

Брокгауз, швидше за все, переборщив. У Історії Геродота близько 484 р. до н. е. — близько 425 р. до н. е. немає згадок про місто в районі Березані. Також немає згадок в інших джерелах.

Алектор виникає з небуття завдяки Диону Хрисостому (бл. 40 — бл. 120) - давньоримський (грецького походження) оратор, письменник, філософ та історик.

Він відвідав Ольвію у 100 р. н. е:

«Случилось мне летом быть в Борисфене, когда я после изгнания прибыл туда морем, имея в виду, если можно будет, пробраться через Скифію к гетам, чтобы посмотреть, что там делается. И вот я в рыночный час прогуливался по берегу Гипаниса. Надо знать, что, хотя город и получил название от Борисфена вследствие красоты и величины этой реки, но как ныне лежит на Гипанисе, так и прежде был выстроен там же, немного выше так называемого Гипполева мыса, на противоположном от него берегу. Мыс этот представляет собой острый и крутой выступ материка в виде корабельного носа, около которого сливаются обе реки; далее они представляют уже лиман вплоть до моря на протяжении почти 200 стадиев; и ширина рек в этом месте не менее. Большая часть лимана представляет мели, и при безветрии поверхность воды там постоянно гладка, как на озере. Лишь с правой стороны заметно течение воды, и плывущие с моря по течению заключают о глубине; отсюда-то река изливается в море вследствие силы течения; если бы его не было, вода легко могла бы быть задержана сильным южным ветром, дующим в устье. В остальной части лимана берега болотисты и покрыты густым тростником и деревьями; даже в самом лимане видно много деревьев, издали похожих на мачты, так что неопытные корабельщики ошибаются, правя к ним, как бы к кораблям. Здесь есть также много соли, и отсюда получают её покупкой большинство варваров, а также эллины и скифы, живущие на таврическом полуострове. Реки впадают в море у укріплення Алектора, яке, як кажуть, належало дружині царя савроматів» (XXXVI, 2). (Стор. 172 Поздня грецька проза, під ред. М. Грабарь-Пасек, М., ГІХД 1961, Стор. 172.)

Цю фразу Диона Хрисостома можна трактувати як завгодно.

Як справедливо зауважив Трусов С.В.:

«Археологи стверджують, що це був однозначно не грецький поліс. Але вони сумніваються у визначенні населення Алектора як сарматського. Інформація, яка міститься у свідченнях Диона, також зовсім не підводить нас до висновку про сарматське походження Алектора. Посудіть самі: Діон говорить, що місто належить дружині сарматського царя. А це означає, що воно не належить самому царю та його народові. Це лише говорить про те, що дружина сарматського царя була родом з династії, що правила Алектором. Можливо, що вона була й правителькою міста. Але етнічну сутність походження Алектора інформація Диона нам не розкриває». Джерело

Алектор (гр. слов.) півень. (Повний словник іноземних слів, увійшлих у використання в російській мові. Попов М., 1907.)

Отже, не виключено, що Алектор заснували галли.

Очаківський краєзнавець І. Марченко ввів у широкий обіг давно забуту статтю І.К. Суручана «Досвід доведення місця розташування скіфського укріплення Алектора та Золотого берега Константина Багрянородного». (Труди шостого архітектурного з'їзду. Одеса. 1888 р.) І.К. Суручан (1851-1897) - бессарабський поміщик, колекціонер, археолог – засновник Музею стародавностей у Кишиневі, де він жив.

Пропоную кілька витягів із цієї статті:

«Досліджуючи Очаків, я знайшов у ньому сліди невеликого стародавнього укріплення, яке знаходилося за нинішніми батареями, у боці міста, зверненого до острова Березані, у дворі одного мещанина, який розкопав там камені й черепки від амфор та іншого посуду, а також близько 50 різних олвійських медних монет…»

«…у зв’язку з усім цим я б вважав можливим поставити саме на цьому місці древню передову скіфську фортецю Алектор…»

І ще одна цитата із статті.

«…Що стосується напису на честь Оронта, сина Абаба…, що там, де його знайшли, тобто в околицях Очакова, стояв маєток цієї олвійської громадянини, то не раз уже доведено, що всі стародавні лапідарні пам’ятники, знайдені як у самому Очакові, так і в околицях його, були привезені з руїн Ольвії, звідки брали камінь для очаківських будівель.»

Знахідки Н. Стручана не набули подальшого розвитку, як і підтвердження.

Як ми бачимо, у XVIII—XIX ст. не виникало думки, що Алектор — давньогрецького походження. До того ж висновок �у дійшли сучасні археологи. Вони тільки не впевнені, що Алектор скіфського походження. До згаданої вище статті ми ще повернемося.

«Сергей Варфоломеевич Страшный выдвигает и обосновывает утверждение о том, что в шестом веке до нашей эры на месте нынешнего Очакова существовало греческое поселение Алектор, а в первом веке нашей эры здесь была столица сарматских царей Фарзоя, Саитофарна и Инесмея.». «Сергей Варфоломийович Страшний. Лікар, учений, краєзнавець». Баран О.І., доцент ННУ ім. В.А. Сухомлинського. Чорноморська Зірка №13-14 17.02.17

«Локалізація Алектора в цьому місці здається цілком можливою. Розташоване на вході до Дніпро-Бузького лиману, воно мало велике військово-стратегічне значення. Адже саме тут у новий час знаходилася відома Очаківська фортеця. Враховуючи, що в античні часи за нижчого рівня моря гирло лиману було вужчим, стає зрозуміла важлива роль укріплення Алектор. Воно надійно контролювало входу до лиману. Питання про те, кому належало укріплення Алектор, поки що не може бути вирішене з повною впевненістю через відсутність необхідних даних». (Агбунов М.В. Антична географія Північного Причорномор’я. М., 1992.)

Археологи у цьому питанні менш оптимістичні.

«Доведено, що на території сучасного Очакова та в його найближчих околицях немає великих античних чи пізніших містищ, хоча відомий ряд малих сільських поселень Ольвійської хори.»

І.В. Сапожников «До історії досліджень Ольвії та Березані: до початку ХІХ ст.».

Песимізм археологів викликав у істориків і такі версії, проте не гірші за інших:

«Єдиний автор, що повідомляє про нього, — Діон Хрисостом пише; що «рiки впадають у море біля укріплення Алектора, яке, як говорять, належало дружині царя савроматів» (XXXVI, II, 48). У коментарі до цього місця в «Відомостях древніх писателів грецьких і латинських про Скіфію і Кавказ» В. В. Латишевої як можливого місця локалізації вказано чорноморське узбережжя між Таміракою та Ольвією, у відповідності зі свідченнями «Географії» Равеннського аноніма (Geogr. Rav., IV, 5; V, II)}. (Зубарєв В.Г. Історична географія Північного Причорномор'я за даними античної письмової традиції / В.Г. Зубарєв. М., 2005. 503 с.)

Таміраку виявили у 2017 році.

Справа за Алектором.

«Між тим, згідно з реконструкцією берегової лінії північно-західної частини Чорного моря, у середині I тис. до н. е., навіть з урахуванням пізнішої «німфейської трансгресії», Очаківський мис фактично був закритий мисом, на якому розташовувалося Березанське поселення. Якщо у II–I ст. до н. е. острів, мабуть, був повністю забутий, то у перші століття нашої ери там з'являється нове поселення, значно меншого розміру, ніж раніше». На наш погляд, саме його й слід ототожнювати з згаданим Діоном Хрисостомом укріпленням Алектора». (Зубарєв В.Г. Історична географія Північного Причорномор'я за даними античної письмової традиції / В.Г. Зубарєв. М., 2005. 503 с.)

Як бачимо, за двадцяте століття загадка Диона Хрисостома так і не була розгадана. Остання надія — у археологів.

Робулець Ю.Н.