Рибальська слава Очакова

��У після реформ період у місті виникають дрібні промислові підприємства. Зокрема, у 70‑ті роки 19 ст. тут збудовано рибзаводи. Очаківські майстри славилися умінням будувати рибальські вітрильні шаланди. У 1897 р. у місті налічувалося 3 рибопереробних заводи.

Наявність дешевої робочої сили (на рибальських промислах шукали заробітку багато прибулих селян) дозволяла місцевим підприємцям, посилюючи експлуатацію, отримувати великі прибутки. Рибалок також обкрадали ростовщики. Особливо тяжко доводилось рибалкам-беднякам. Навіть земська преса називала їхнє становище нищенським. Більшість сімей рибалок ще взимку, а подекуди й восени була вимушена брати у ростовщиків грошовий аванс під майбутній улов. Причому кредитори продавали рибу у 2–3 рази дорожче, ніж закуповували її у рибалок. Коли улов був багатий, ростовщики ще більше знижували ціни. Тому рибалки завжди перебували у них в кабалі.

За роки громадянської війни місто сильно постраждало. Прекратили роботу промислові підприємства. Рибальськими промислами займалися тільки окремі рибалки.

У лютому 1921 р. комісія з представників Очаківського райвідділу «Головриба» і райсоюзу рибалок розглянула питання плану розверстки, призначеного для рибалок району – 150000 пудів риби, і визнала його «надмірним». Згідно з доповіддю за другу половину жовтня 1921 р. (15 днів осінньої путіни) до Очаківського райуправління надійшло 1015 пудів 18 фунтів риби при плані 1351 пуд, невиконання плану було зумовлене відсутністю матеріалів для ремонту снастей лову.

Наказом голови Очаківського міськвиконкому від 20 червня 1921 року № 123 через відмову Очаківської райспілки рибалок та його підвідділів від виконання накладеного на літню путину натурподатку та запропонованого натомість 20-відсоткового відрахування з кожного фактичного вилову риби, усім рибалкам району (крім тих, що працювали у держартілях), було заборонено виходити у море та лиман на вилов риби, також було анульовано всі посвідчення на право вивезення риби для обміну. Крім того, рибалкам, які були звільнені від мобілізації до діючої армії та відкликаним звідти за клопотанням «Головриби», було запропоновано з’явитися до райуправління «Райриба» в Очакові для «з’ясування їх подальшого стану».

За ініціативою рибалок Е. П. Голикова, Л. М. Кравченко та інших 5 грудня 1921 р. утворилася перша Очаківська трудова продовольчо-заготівельна артель рибалок, яка виловлювала, солила й коптила рибу. Через кілька місяців у місті вже було п’ять таких артелей. У тому ж році запрацював консервний завод.

З березня 1923 р. розгорнулася активна робота з відновлення міського господарства, особлива увага приділялася розвитку рибної промисловості та торгівлі. У місті розпочато будівництво рибозасолочного пункту. Проте у відновлювальний період вилов риби займалися переважно приватні промисловці. На державні та кооперативні підприємства припадало менш як 36% добутку риби. Велика робота проводилась серед кустарів з метою залучення їх до кооперативів.

На 1 січня 1927 р. в Очакові малися рибопереробні пункти, однак риболовство значно впало: 35% населення були зайняті рибним промислом, у районі — 15%. Причини — різке скорочення знаряд виробництва: протягом майже 10 років снасті не поповнювалися, а ті, що залишилися, стали непридатними.

На початку 30‑х років, в Очакові було організовано вісім артелей рибалок: «Чорноморець», «Червоний Ловець», «Ленинський шлях», «Червона Україна», «Перше Травня», ім. XVI з’їзду партії, ім. М. В. Фрунзе, «Нове життя».

Рибколгосп «Чорноморець» створено в січні 1930 р. на базі промислово-кооперативного «Товариства трудових рибалок», куди вступили сім'ї потомствених рибалок. З організацією артелей розширився рибний промисел. Артелі мали не тільки парусний, але й моторний флот. Їх технічне обслуговування здійснювала перша в Україні моторно-рибальницька станція. За роки довоєнних п’ятирічок станція поповнилася сучасними знаряддями лову, моторним флотом. З’явилися судна «Максім Горький», «Перекоп», «М.І.Чижиков», «В.Є. Цокуренко», «Г.І. Петровський», «Комсомолець», «Очаків» та ін. Рибалки отримали можливість ловити рибу далеко від берега, у морі, що сприяло значному збільшенню улову риби. У 1930 р. після націоналізації приватних рибопереробних підприємств був організований Очаківський учасковий промисел риболовецького тресту, який займався переробкою та збутом рибної продукції, що надходила від риболовецьких артелей.

У травні 1932 р. в Очакові завершено будівництво нового консервного заводу, який уже в перший рік роботи видав близько 900 тис. умовних банок консервів.

У квітні 1934 р. Одесське товариство рибалок присудило риболовчій артілі «Чорноморець» переходяче Червоне Знамено Одеського рибаксоюзу - виконали план першого кварталу на 134 % і виловили 842 ц риби при плані 627. У 1935 р. консервний завод, якому було присвоєно ім’я Г.І.Петровського, удвоїв випуск консервів (виготовив 1732 тис. банок) і дав 100 тис. руб прибутку. Передова стаханівка - рибообробниця заводу У.А.Фокіної у серпні 1936 р. була нагороджена орденом «Знак Пошани».

За ударний труд трудилися рибалки очаківських рибартелей і в наступні роки. У 1940 р. вони активно підтримували ініціативу мурманських рибалок-стахановців трального флоту щодо дострокового виконання річного плану вилову риби. Значно перевиконували планові завдання бригади С.С. Долгого та С.В. Семененка. У жіночій риболовецькій бригаді стахановцями стали Д. М. Данилова, Є.Ф. Пишенина, В.С. Турчанинова.

З початком ВВВ основне обладнання рибоконсервного заводу було вивезено до Нижнеангарська на Байкалі. Туди ж виїхали з сім’ями 32 фахівці підприємства, організувавши на новому місці за короткий термін виробництво консервів. Північно‑байкальський консервний завод (так він став називатися) діє й досі.

Після визволення у червні 1944 р. було визнано необхідним передусім відновити Очаківський рибозавод, моторно-рибальницьку станцію та утильзавод, намічено побудувати у 1944 р. тимчасові рибоприємно-обробляючі пункти, коптильні цехи, сушарки, льодники та посольні ємності. Ці складні завдання вирішувалися організовано й швидко. Рибоконсервний завод та рибообробні підприємства поповнювалися спеціалістами та кадрами, що поверталися з Північно‑байкальського заводу. Завод не лише відновлювався, але й розширювався, удосконалювалося його обладнання. Рибиартель «Чорноморець» добували понад план десятки центнерів риби.

Газета «Южная правда» від 22 січня 1945 р. писала: «Добре працює риболовецька артіль «Чорноморець». Застосовується соціалістичний метод праці — змагання та ударництво. Передові бригади цієї артілі на чолі з бригадирами Д.С. Сінкевичем, О.В. Семененко добили багатих уловів риби. Членів артілі всього 190 осіб, з них 78 чоловіків, 63 жінки, 49 підлітків. На добуванні риби безпосередньо брало участь 103 особи. План видобутку риби у 1944 р. становив 1595 центнерів, фактично видобуто 2165 центнерів».

1947 р. Риboартель «Чорноморець» зайняла перше місце серед колгоспів Миколаївської області і отримала переходяче Красне знам’я. Бригади рибалок В. А. Раленко та С. В. Семененко виконали п’ятирічку на два роки раніше строку. Очаківський рибзавод річний план 1947 р. виконав на 118% здавши перевиконання плану 2400 ц рибопродукції (на 31.12.47). Рибколгоспники Очаківської МРС свій річний план 1947 р. виконали на 130%. Здано рибколгоспами перевиконання плану 7000 ц риби.

Новими виробничими досягненнями зустрічали 01.05.1948 г. рибалки артілі «Свідомість», виконавши квітневий план вилову риби на 131,3%.

Рибиартелі «Червоний ловец» взяли на себе обов’язок — 30‑річчя Радянської України зустріти раніше виконанням січневого виробничого плану 1948 р. І виконали — план зроблено на 120 %. Успішно попрацювали бригади Паученко Григорія та Ступаченка Петра.

Летом (у липні) 1949 р. на острові Тендра завершено будівництво нового житлового будинку на кілька квартир, у яких поселилися сім’ї працівників Очаківського рибкомбінату.

Увересні 1949 р. на лов хамси до берегів Криму вирушили 4 бригади рибалок та 4 сейнера рибколгоспу «Чорноморець». Серед судів-сейнерів «Дунай» (Семененко А.) та «Ставрида» (Раленко В.). Такі походи стали регулярними.

У січні 1951 р. рибалки колгоспу «Свідомість» Покровської сільради у Дніпровсько-Бузькому лимані проводять підлідний лов риби. Неводні бригади Івана Дященка та Єрмолія Перелай за перші дні січня зловили 40 ц риби.

Працівники цеху рибзаводу до Дня Конституції в 1952 р. (5 грудня) виконали план з переробки риби. Одеському рибсбиту відправлено 24 т замороженої червоної риби — білуги, осетра, севрюги.

У липні 1952 р. Указом Міністра рибної промисловості СРСР присвоєно звання майстрів високих уловів знанним рибалкам Очаківського району. Це почесне звання були удостоєні т. Павленко Ф.І., бригадир рибартелі «Ленінський шлях» Парутинського с/с та т. Губницький І.Т., звеньовий рибартелі «Свідомість» Покровського с/с.

Январь 1953 г. Очаківський МРС поповнився новими судами-сейнерами. 2 з них відправлено в експлуатацію в Крим на лов кефалі, ставриди, хамси. Бригади які працюють на них очолюють Данило Семененко з рибартелі «Чорноморець» та Сафрон Тимченко з рибартелі «Червона Україна».

Существенные сдвиги в развитии экономики города произошли в 50‑е годы. В марте 1953 г. сдан в эксплуатацию Очаковский рыбоконсервный завод мощностью 8 тыс. условных банок (туб) в сутки и холодильник на 300 тонн.

У 1955 г. в городе создан рыбокомбинат, объединивший Очаковский рыбоконсервный завод, Николаевский рыбозавод, Очаковскую, Жовтневую моторно-рыболовецкие станции и Одесскую базу. Флот рыбокомбината значительно пополнился промысловыми, а также приемно-транспортными и рефрижераторными судами. В тому ж році здійснено реконструкцію рибоконсервного цеху, що дозволило збільшити випуск продукції у два рази порівняно з його проектною потужністю. Розширився асортимент консервів. Завдяки механізації виробничих процесів, таких як обробка риби, закатка банок, завантаження та розвантаження автоклавів, значно покращилися умови праці. На рибокомбінаті працювали висококваліфіковані спеціалісти. За досягнуті успіхи орденом Трудового Червоного Знамена були нагороджені рибообробниця М. А. Матвієва, закатчиня Е. А. Стафікопуло. Добуток цінних порід риби в рибоартелі «Чорноморець» з року в рік зростав. Якщо в 1955 р. виловлено 14 103 цнт, то в 1965 р. — 26 494 цнт. Відповідно збільшилися й доходи. Серед трудівників артілі з’явилося багато майстрів риболової справи. Усю свою життя трудився в артілі, передавав свій досвід багатьом молодим рибалкам Герой Соціалістичної праці С. В. Семененко — колишній бригадир сейнера СЧС‑83.

Відмінно працювали екіпажі сейнерів на чолі з досвідченими бригадирами В. С. Даниловим, С. С. Семененко і М. Ф. Яценком.

Рибиартелі району у 1954 р. вперше ведуть нічний вилов риби за допомогою спеціальних установок підводного освітлення. У районі Балаклави з 1.04.54 по 14.04.54 р. бригада Сергія Семененка з рибартелі «Чорноморець» зловила понад 200 центнерів ставриди. По 130–170 ц виловили бригада С. Тимченко та М. Чудного з артілі «Червона Україна».

05.06.1957 р. бригада сейнера «Павлоградець» (Присяжненко) рибколгоспу «Перше травня» Куцурубський с/с за один замет підняла 162 центнера паламіди

Рибалки Очаківського району ведуть у Чорному морі вилов червоної риби: білуги, осетра, севрюги. Артелі «Ларич» і «Свідомість» достроково виконали план п’яти місяців 1954 р., здавши десятки центнерів риби понад план.

29 квітня 1960 р. відкрито споруджений за кошти рибколгоспу «Чорноморець» Будинок культури рибалок. У цей же день відбулися збори рибалок артілі «Чорноморець». На зібранні присутній найстаріший рибалка Микола Микитович Громов (1890 р.н.).

У 1968 р. в місті введено в дію досвідчений мідійно-устрицевий рибоконсервний комбінат, оснащений новітнім обладнанням. Щоденно тут вироблялося близько 6 тис. банок консервів з мідій, а протягом року — 4 020 тис. банок різних консервів з риби та мідій. Трудящиеся промислових підприємств міста успішно впоралися з завданнями восьмої п’ятирічки. Самовіддано трудилися робітники рибоконсервного комбінату, виконавши річний план на 119,6%, маслозаводу (на 110,9%), харчокомплексу (на 101,3%). Колективи рибоконсервного комбіната, маслозаводу, типографії справилися з п’ятирічкою достроково — за 4 роки 9 місяців. У 1970 р. підприємства міста випустили продукції на 3,5 млн. руб. більше, ніж у 1965. У велике підприємство перетворився риболовацький колгосп «Чорноморець». У 1970 р. тут працювало 460 осіб. Рибколгосп мав сучасний промисловий флот: 2 траулери, 21 сейнер, 18 моторних баркасів, досконалими знаряддями лову. Він вів промисел у Чорному морі та одночасно у ставковому господарстві. Ставши на трудову вахту, присвячену 100‑річчю з дня народження В. І. Леніна, рибалки виконали п’ятирічку на 154 відсотки.

За досягнення високих результатів колектив досвідченого мідійно-устрицевого рибоконсервного комбінату занесено до Книги трудової слави області, нагороджено ювілейною грамотою обкому Комуністичної партії України, обласної Ради депутатів праці та облпрофа.

Образ С. Кузнєц

Використано матеріали «Історія міст і сіл Миколаївської області»,
архів газет «Колективіст Очаківщини» та «Чорноморська зоря»

Газета «Очаківський тиждень» №81 від 7 липня 2018 р.