Ніколаївський ретраншемент в Очакові

�Ніколаївський ретраншемент в Очакові – фортифікаційна споруда, укріплення в Очаківській фортеці у І половині ХІХ ст.

За свідченням турецького мандрівника Евлія Челеби (II половина XVII ст.), у 1626–1627 рр. за наказом капудан-паші (адмірала) Хасан-паші у південно-східній частині Очаківської фортеці на узбережжі Дніпровського лиману збудовано оборонну споруду у формі чотирикутника. Цей форт, разом із розташованою навпроти нього «на відстані пострілу з гармат» фортецею Кінбурн, мав забезпечити контроль над проходом із лиману в Чорне море та перекрити вихід у море для «чаяків» запорозьких козаків.

План турецької фортеці Очаків, взятої Російською армією 6 грудня 1788 р. 1790-ті рр. Розмальована гравюра. Австрія

Далі в російських документах це укріплення називалося Гасан-пашинським замком. Після взяття фортеці Очаків російськими військами у 1788 р., фортифікаційні стіни були зруйновані, проте споруди Гасан-пашинського замку зберегли, зважаючи на їх особливе військово-стратегічне значення.

Протоиерей Г. Судковский в «Короткому описі міста Очакова» зазначав: «У 1806 році було передбачено укрити Очаків озброєним валом за планом, затвердженим благословенною пам'яттю Імператора Олександра Благословенного, — який пролягав би від моря до лиману так, щоб увесь місто було в фортеці. Тому були споруджені чотири великі казарми: дві з них двоповерхові, а інші дві - одноповерхові; але задум спорудити фортецю не здійснився, а побудовано Ніколаївський ретраншемент із уцілілого турецького бастіона, який називався Гасан-Пашинським, який грізно стояв на гострій низькій оконечності мису, що вдавався в море, розділяючи басейн Дніпровського лиману від вод Чорного моря, проти Кінбурнської фортеці»

Ретраншементом називають вспомогальну фортифікаційну споруду для посиленого внутрішнього захисту фортеці в разі прориву противника, що дозволяє обстрілювати простір навколо споруди та примушує противника, який заволодів головною позицією, вести подальшу атаку. Таким чином, замість відновлення повноцінної Очаківської фортеці було збудовано лише допоміжну споруду Ніколаївського ретраншементу.

Вважається, що назва споруди дано за ім'ям святого Миколая, пам'ять якого відзначають 6 грудня 1788 р., коли російськими військами був взятий Очаків. У описі Очакова, що датується 1825 р., зазначено: «Ніколаївський ретраншемент побудований у низькій місцевості біля мису, що вдавався в Дніпровський лиман, для обстрілювання перекрестним вогнем зі фортеці Кінбурн входу до Дніпровського лиману».

«Штурм Очакова» Гравюра А. Берга, 1792 р.

Найбільш драматичним в історії Ніколаївського ретраншементу став період Кримської (Східної) війни 1853—1856 рр. 22 вересня 1854 р. до Очакова підійшов англо-французький загін у складі 4 пароходо-фрегатів, озброєних 72 гарматами, з яких була здійснена перша бомбардування Ніколаївського ретраншементу. У відповідь був відкритий вогонь з артилерійських гармат Очаківської фортифікаційної батареї та російської гребної флотилії, що не дозволило противнику захопити або нейтралізувати укріплення. Після трьохгодинної перестрілки на дальній дистанції судна противника, отримавши пошкодження, пішли в море.

Другий раз загроза для Ніколаївського ретраншементу виникла в жовтні 1855 р. 14 жовтня велика англо-французька ескадра, що складалася з 80 військових судів, підійшла до Кінбурну. Союзники хотіли заволодіти цим невеликим і слабким укріпленням, щоб панувати і над Дніпровським лиманом і в подальшому створити загрозу для Миколаєва. Протягом трьох днів ескадра вела обстріл фортеці, а маломощна фортифікаційна артилерія не могла завдати шкоди противнику. У фортеці розпочалася пожежа, комендант та гарнізон капітулювали.

Усі ці події відбувались на очах у Очакова, гарнізон якого не міг надати реальної допомоги обложеним. Було очевидно, що подібна доля може чекати й на Ніколаївський ретраншемент; аби уникнути цього, одразу після здачі Кінбурна очаківський гарнізон залишив ретраншемент, і укріплення було підірване.

Оборонні дії в Очакові та Кінбурні дали змогу відвернути сили противника, виграти час, який використав генерал Е.І. Тотлебен для створення системи оборонних споруд по берегах Дніпровського лиману та мінування фарватера. Внаслідок цього англо- французький флот так і не зважився на бойові дії проти Миколаєва.

Після завершення Кримської війни Ніколаївський ретраншемент не відновлювали, оскільки за умовами Паризької мирної угоди 1856 р. Російська імперія втратила право мати фортеці на чорноморському побережжі. Рештки стін укріплення згодом розібрали місцеві жителі на камінь для будівництва. На початку ХХ ст. на місці рва ретраншементу закладено парк.

Рів. Остатки Ніколаївського ретраншементу

 

Николаёвська правда