Історична прогулянка головною вулицею Очакова (вул. Леніна)
«У минулі часи, коли людина потрапляла до якого-небудь незнайомого міста, вона відчувала себе самотньою й загубленою. Навколо все було чужим: інші будинки, інші вулиці, інше життя. Зате тепер зовсім інша справа. Людина потрапляє в будь-яке незнайоме місто, але відчуває себе там як удома. До якої нелегкої несмітливості доходили наші предки — вони страждали над кожним архітектурним проєктом. А тепер по всіх містах зводять типовий кінотеатр «Ракета», де можна подивитися типовий художній фільм. Назви вулиць також не відрізняються різноманітністю. У якому місті немає 1-ї Садової, 2—ї Загородної, 3-ї Фабричної. 1-ша Паркова, 2-га Індустріальна, 3-я вулиця Будівельників. Красиво, чи не так? Однотипні сходові клітини пофарбовані в приємний типовий колір, типовi квартири обставлені стандартною меблею, а в безликі двері вмонтовані типові замки».
З фільму Е.А. Рязанова «Іронія долі, або З легким паром!»
Головна вулиця Очакова минулого століття. Носила назви: Потьомкінська – Морська – Луначарського (з 20-го) – Леніна з 50-х. Давайте разом пройдемося по ній. Повірте на слово, вулиця цього варта. Прогулянку почнемо з кінця (нумерація будинків йде від вулиці Свердлова) від лиману.
115 років тому 24 лютого 1898 р. на черговому засіданні Очаківської міської Думи було прийнято доповідь Очаківської міської управи про пропозицію Російського товариства пароходства та торгівлі взяти на себе будівництво каботажної пристані в Очакові. Товариство зобов’язалося за свій кошт побудувати пристань, головна частина якої мала бути виконана на 14-ти футів глибині. Пристань планувалася у вигляді літери «Т» при ширині 5 сажень.
Пристань на початку минулого століття. Головні морські ворота Очакова. (фото з ОВІМ ім. Суворова)
Піднімаємося від військового порту. Житловий будинок на непарній стороні. Головна пам’ятка — у дворі цього будинку знаходиться одна з небагатьох збережених робочих водопровідних колонок міста.
Навпроти, на непарній стороні — двоповерхові будинки.
«08.07.61 р. 16 сімей працівників освіти, більшість з яких— викладачі школи-інтернату, переїхали у свої квартири щойно зданого житлового двоповерхового будинку по вул. Луначарського (чому на Луначарського пояснюється нижче — автор). Парове опалення, водопровід та інші комунальні послуги». Газета «ЧЗ».
Школа-інтернат. Також визначна пам’ятка за місцевими мірками. Відкрили у 1960 р. 1 травня 1961 р. очаківці вперше побачили колоніях Першомайської демонстрації учнів ОШ-інтернату.
На території збережено кілька скульптур минулого століття, причому в досить хорошому стані.
Поблизу школи-інтернату розташована могила російських солдат. Зовсім мало відоме до недавнього часу місце. У 2012 р. пам’ятник постраждав від любителів старовини — було викрадено 3 гармати з 4-х. Залишок довелося передати на зберігання до музею.
Далі по тій же стороні розташовується, давно нефункціонуюче, головне помивочне заклад міста — Баня.
Як свідчить історія, до 7.11.1968 р. у місті було завершено будівництво міської бані. Вона мала чоловіче та жіноче відділення. Пункт комунального обслуговування працював 2 дні на тиждень. Рештки цього міського закладу радують очі перехожих.
На перетині Шмідта та Леніна знаходиться будівля колишньої гауптвахти — будівля, де знаходився П.П.Шмідт під час суду.
«Гарнізонна гауптвахта. Ця будівля була на куті Морської вулиці — головної вулиці міста, що веде до Дніпровського лиману». Фурман П. М. «Годи моей жизни».
Морська в царські часи була й найдобробно облагодженою в Очакові вулицею. Укладка бруківки на мостову на перехресті вулиць Горіча та Морської біля гауптвахти зафіксована на світлині столітньої давнини. Процес не простий, вимагав правильної реалізації технології. Той факт, що його дотримували тоді, підтвердив час. Скільки років мостова простояла, поки зверху її не покрили асфальтом і не зіпсували пізніше постійними розкопками.
По діагоналі від гауптвахти розташовувався тубдиспансер.
У нашій історії було й таке закладення: на місці нинішнього суду, прямо навпроти пам’ятника Горичу. Його у 70-х роках знесли, а залишки диспансера загубились на Чорноморському півострові.
Навпроти, у невеликому та затишному сквері в 60-х роках стояла скульптура. Що саме символізувала жінка з дитиною на лівому плечі та серпом у правій руці за задумом авторів? Мабуть, працьовита мати.
Згодом гіпсова споруда поступово втратив презентабельність, її зрізали, а на її місці встановили пам’ятник Горичу. Відкриття відбулося 06.06.1978 р. Як тоді говорили, це був відреставрований пам’ятник. Хоча перший пам’ятник, відкритий ще на початку 20-го століття та зруйнований вдячними нащадками, розташовувався на іншому місці (на його місці стоїть пам’ятник П.П. Шмідту). Він став символом Очакова поряд із пам’ятником Суворову. Пару років тому з пам’ятника зняли табличку. Сам сквер уже давно потребує гарного благоустрою, а сміттєвий контейнерний майданчик за кілька десятків метрів від пам’ятника не надає йому належної величі.
У будинку № 23 у повоєнний період розташовувалися готель Очаківського міськвиконкому та контора об’єднання комунальних підприємств. Згодом — домоуправління. Зараз у цьому двоповерховому приміщенні знаходяться ЦКТ «ЕОС» та квартири очаківців.
У наступному будинку колись розташовувалася гімназія.
«Про те, як я дізналася про його приїзд, я дізналася несподівано під час перерви занять у гімназії. Під час великої перерви ми гуляли у саду перед будівлею гімназії. Сад виходив на Морську вулицю — дорогу, що тягнеться від пароплавної пристані до міста». Фурман П. М. Годи моей жизни.
30 серпня 1995 р. Очаків відзначав відкриття нового навчального закладу — ліцею. Напевно, за традицією, він дуже добре підходив під навчальний заклад. Зараз ліцей залишився у минулому, як і багато чого, що було в цьому будинку.
З весни 1944 р. у будівлі за адресою вул. Леніна, 36 розташовувався держбанк. Головний фінансовий заклад міста «оселився» у ньому до кінця 80-х. Непогано використовувався під магазин «Техника». Останнім у ньому був комерційний банк. Подальша його доля залежить від власника.
«Січень 1960 р. ККП по вул. Леніна — кут Енгельса, відкрив добре обладнану нову перукарню на 2 зали: чоловічу та жіночу. У жіночому залі працює майстер Бузовська, роблять манікюр, завивки. У чоловічому залі 4 майстри». Газета «ЧЗ». Зараз це магазин «Скіф».
Кут Леніна - Енгельса, 38. Будинок і земське чоловіче училище № 2. З 1886 р. для училища орендовувався приватний дім Ткача І.І., побудований у останній чверті 19 століття в стилі одноповерхових високих будівель із червоної цегли з архітектурними прикрасами. У 20-х роках минулого століття тут працювала єврейська школа. Після війни будівельно-ремонтна організація військового відомства ОМІС-8, яку очолював Герой Радянського Союзу, військовий інженер Карамушко П.Г. У наш час — магазин «Електрон».
Старі будинки в центральній частині вулиці нагадують нам про «очаківський» стиль в архітектурі нашого міста. Таких будинків в Очакові майже не залишилося.
Ще якихось 50 років тому Очаківський вузол зв’язку (Очаківська районна контора зв’язку) також знаходився на головній вулиці. Надалі переїхав на сусідню вулицю у нову будівлю, а на місці старого збудували Сільгоспуправління (АПК) – Леніна, 25.
На перехресті Леніна та Мира також чимало цікавих споруд. У кутовому будинку (Міра, 4) жив і працював один із перших наших фотохудожників І.Гуревич. Навпроти, у одноповерховій будівлі з традиційної очаківської цегли розміщувалися міська рада, бібліотека та багато іншого за сторічну історію.
У 1920 р. рішенням Очаківського ревкому Морську перейменували на Луначарського. Вулиця, раніше мала нормальну для приморського містечка «нейтральну» назву, отримала політичне забарвлення. Однак попередня назва довго не забувалася мешканцями. Як кажуть старожили, ще не раз можна було почути: «Куди підеш? — На Морську», «Зустрінемось на Морській», «Підемо, погуляємо Морською».
Але на цьому пригоди зі зміною назв не закінчилися. У 50-х роках збудували адміністративну будівлю (райком).
Оскільки партійне зібрання має знаходитися на центральній вулиці населеного пункту, не вигадали нічого простішого, як поміняти місцями назви вулиць Луначарського і Леніна. Тепер, за задумом реформаторів, усе було в порядку. На центральній вулиці почали проводити паради та мітинги. Для цього на перехресті Перельмана (тепер Мира) і Леніна прямо на проїзній частині ставилася трибуна. Військові та трудівники міста проходили колонами перед трибуною зі сторони вул. Суворова.
За перехрестком Леніна-Мира у тоді ще одноетажному будинку з’явився перший міський кінотеатр (Іллюзіон). У травні 1911 р. для учнів шкіл та училищ міста, сел Черноморки та Куцуруба, в Іллюзіоні безкоштовно демонструвалися науково-популярні кінофільми. У 1939 р. в приміщенні кінотеатру проходили змагання борців Очаківського богатиря Колотіна Г.В та спортсмена всесвітнього імені Круц І.С. На початку Великої Вітчизняної війни у будівлі розміщувався штаб істребітельного батальйону. Згодом кінотеатр переїхав у нову будівлю, а до старої добудували другий поверх.
Будинок на перехресті Леніна-Суворова — один із перших неодноетажних у Очакові.
вул. Леніна, 6. Одноетажний, із червоної цегли, по фасаду із двох будівель, з’єднаних арковими воротами. Належить до другої половини 19 століття.
Архітектурні прикраси в стилі англійської псевдоготики. Розміщувалися державна поштовa станція, постоялий двір, готель, згодом державні установи, дитячий садок «Колокольчик». Зараз: ГП «Очаківське лісоохотницьке господарство».
Навпроти, будинок № 3. Так само пам’ятник архітектури. Ліва частина комплексу, одноповерхова будівля з червоної цегли з високими дверима, вікнами, ґанком. На переломі 19–20 століть орендовувався для дирекції Російського агентства пароходства і торгівлі. Згодом розміщувалися державні установи. Зараз: Центр зайнятості населення, відділ статистики та інші держустанови.
Прокуратура розташувалася спочатку прямо на вул. Свердлова, яка перетинає Леніна. Колись вулиця проходила через територію прокуратури. Потім залишилася брама, через яку можна було перейти з Свердлова на Луначарського. З часом вона зникла.
У 70-их роках, враховуючи, що вулиця носить ім’я вождя, й на його ювілей провели День вулиці. Ось що писала тогочасна газета «ЧЗ».
«22.04.72 р. День вулиці Леніна в Очакові. У сонячний день з усмішками на обличчях рушали колони учнів міських шкіл. З лозунгами «Хай живе в віках ім’я і справа Леніна» та «Хай завжди буде сонце». Відбувся урочистий мітинг, присвячений святу вулиці Леніна. Перед присутніми виступила депутат міської ради Н.В. Потеміна, учитель ОСШ №2 М.Я. Титаренко, завідувач Кабінетом політичного просвітництва Очаківського РУ партії О.М. Гречуха. Тут же відбувся концерт. Вихованці д/с №1, учні музичної школи, клубу ім. Шмідта та РДК виступили». Ритуал у подальшому повторили ще раз, але в іншому місці — під час перейменування вул. Березанської на вул. Ізугенєва. Так містечкові урочистості з приводу назв на нашій вулиці й закінчилися.
Згодом місце проведення загальноміських заходів перенесли на іншу вулицю, біля пам’ятника Леніна (з 1969 р.). А сама вулиця Леніна стала звичайною центральною вуличкою. Але як видно, це вулиця з найбагатшою та найдужчою історією.
Так пройдемося Морською?
P.S. Шановні очаківці. Наше місто завалене непотрібними, типовими для певного часу назвами вулиць. Вони названі, більшою мірою, на честь людей, які не мають жодного стосунку до Очакова. У цьому нашому місті втрачає свою привабливість, неповторність. Воно одне з багатьох подібних одне одному на просторах колишнього CРСР. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб відрізнятися від інших подібних і мати своє обличчя?
Ж. Є. Кузнєць, С. В. Кузнєць,
депутати Очаківської міської ради
Використані матеріали «Очаківського порталу», Крикуна Г.Ф., фото з архівів очаківців, фото з блогу Д.Беріна, фото А. Губриченка
