Пасхальна ніч 1948 року в Україні
Вражаюче релігійне піднесення народу, що вистояв у страшній війні, певні послаблення з боку влади призвели до несподіваного зростання воцерковлення людей. За молитвами близьких це торкнуло й офіцерів Червоної Армії, серед яких прошарок членів ВКП(б) був особливо високий.
«Плакали й молилися з гарячою вірою, вважали, що Бог — добрий і милосердний, зглянеться і врятує їхніх близьких, котрі проливали свою кров у жорстокій боротьбі з небезпечним і страшним ворогом». Не дивно, що документи контрольної над Православною Церквою державної інстанції відобразили активність віруючих, яка вразила владу, на Пасху 1948 року (тим більше, що Світле Христове Воскресіння припало на День міжнародної солідарності 1 травня).
Як зазначали уповноважені, відвідуваність храмів різко зросла порівняно з попереднім роком, церкви переповнені й не можуть вмістити всіх прихожан. Підкреслювалося значно зросле присутність на службах дітей, молоді та військовослужбовців.
Місто Миколаїв прийняло в свої храми не менш ніж 12 тис. мирян, причому серед молящихся нарахували не менш ніж 100 офіцерів, а на військово-морській базі Очаків молилося не менш ніж 50 військовослужбовців. Для «проінформованих» партії та влади стало потрясінням перспектива стрімкого воцерковлення народу, відчувши свої сили переможця у Вітчизняній війні.
Суха статистика «стоячих із свічками та хрещених» дітей і підлітків говорила про формування нового покоління, що пізнає Бога. Паства в офіцерських погонах, знехтувавши політвідділи, парторганізації та «особистів», давала ясний сигнал про загрозу марксистсько-ленінської ідеократії у службовому середовищі.
Як знати, може, піднесення віри в Пасхальну ніч 1948 р. стало «останнім дзвоном», який підштовхнув владу до нових гонінь на Православну Церкву, що відбулися вже в тому ж році. Почалося закриття відновлених у роки війни храмів, відновилися арешти священнослужителів, були заборонені хресні ходи. Храми знову стали відбирати під склади та клуби.
Дмитро Веденєєв, доктор історичних наук, професор
Газета «Очаківський тиждень» №45 від 1.05.13 р.
