Пам'ятник генералісімуса Суворову А.В.

 

�1 жовтня 1787 р. командувач корпусу й Херсонсько-Кінбурнського оборонного району генерал-аншеф Суворов А.В здобув значну перемогу над турецьким десантом на Кінбурнській косі.

Про битву під Кінбурном головнокомандувач армії генерал-фельдмаршал Потемкін Г.А. писав імператриці Катерині II:

«Справа була настільки гаряча й відчайдушна від турків, що подібних прикладів не було. Слід віддати справедливість старанню й відвазі Олександра Васильовича. Будучи пораненим, він не від’їхав до кінця і врятував усіх. Зламали неприятеля, ударила кінниця, відбили свої гармати і без пощади... Він одужує».

Успішна військова операція стала початком подальших перемог армії та військово-морського флоту у російсько-турецькій війні 1787-1791 років.

Воєнні історики, аналізуючи битву, відмічають, що в переможному виході бою зіграли свою роль стрімкість, розподіл військ, витримка з переходом до рішучих дій, оптимальне використання резерву, гнучкість бойового порядку і, звичайно, особистий приклад командувача корпусу. Перемога була повна. Учасники битви були щедро нагороджені.

З кінця XIX століття широко обговорювалося питання про створення пам'ятника полководцю. З промови 1 жовтня 1901 року протоиєрея Свято-Нікольського собору Судковського Г.Д.: «Достопам’ятно було б потурбуватися поставити який-небудь міцний пам’ятник великому полководцю Суворову на пам’ять нашому потомству, а для цього славити діяння потрібно».

Комітет із збору пожертв на виготовлення пам'ятника розпочав роботу, проводились підписка на книгу у 2 томи про життя та бойові подвиги Суворова А.В., благодійні концерти. Пожертви надходили від 3 солдатських копійок до 1200 рублів сріблом від заможних громадян. У 1901 р. «Одесский листок» повідомляв, що 18 червня в Очаківському військовому зібранні відбувся концерт аматорів, зібрані кошти передані до фонду створення пам'ятника. На честь ювілею перемоги пропонувалося виготовити спеціальну медаль та надрукувати брошури про Суворова і Горича.

У 1903 році біля військового собору розпочали нивелювання місцевості та підготовку майданчика для встановлення пам'ятника. Бронзову фігуру полководця висловив скульптор Едуардс Б.В. Постамент виготовили із рожевого граніту. Восени 1905 року в Одеському порту скульптуру погрузили на спеціальний дерев'яний майданчик для відправлення до Очакова. Під час революційних подій цього періоду майданчик під час пожежі згорів, скульптура з металу розплавилася. Автор за свої кошти відновив скульптуру, виконав умови раніше укладеного договору.

Комендант фортеці генерал-лейтенант Григор'єв 19 квітня 1907 року оголосив «суворовський наряд» на благоустрій площі та навколишньої території «аби ми, й наші нащадки могли милуватися цим куточком Очакова». На спуску до причалу рибного заводу по обидва боки балки колишнього рову ретраншементу був закладений парк, висаджені дерева, кущі, квіти, встановлені лавки й гойдалки. На облаштованому майданчику щонеділі грав військовий духовий оркестр, капельмейстером якого понад 15 років служив очаківець Трофім Зайцев. Парк став улюбленим місцем відпочинку мешканців міста.

Миколаївська газета «Утренний Кур'єр» писала: «Соборна площа ефектно декорована. Збудована тріумфальна арка. Біля закритого покривалом пам'ятника почесна варта. Коли стало темно, військові кораблі та берегові батареї спрямували свої прожектори на пам'ятник». Пам'ятник відкритий у день 120-річчя перемоги 1 жовтня 1907 року о 10 годині ранку. Біля закритого покривалом пам'ятника почесна варта. Вишикувалися особовий склад гарнізону й колективи шкіл. Присутні були запрошені делегації від полків-учасників російсько-турецьких війн, 300 гостей, автор пам'ятника скульптор Едуардс Б.В., мешканці міста.

Урочисте зібрання відкрив командувач Одеським військовим округом генерал-барон Каульбарс А.В. Після урочистої частини та параду гарнізону запрошеним подали «суворовський сніданок»: суп Катерининський з птиці, осетер кінбурнський, індійські півні по-суворовськи, студень Сен-готардський, пиріжки різні, фрукти Бендeрські, кава турецька. У фіналі учасники драмкружка поставили аматорський спектакль, історичну п'єсу «Суворов або неочікуваний гість-переможець».

Існування пам'ятника Суворову в місті також має свою історію. Пам'ятник являє собою двометрову фігуру полководця на постаменті з рожевого граніту, що складається з трьох плит неправильної форми, встановлених вертикально.

Спочатку поблизу нього стояла фортифікаційна гармата і бронзова копія знамени Фанагорійського гренадерського полку. Світильники не були встановлені через відсутність коштів. Весною 1941 року оновлено огорожу, висаджені клумби. У роки німецько-румунської окупації знамено вивезено, пошкоджені шпори й шпага.

Весною 1950 року Верховний Головнокомандувач Сталін І.В. підписав наказ про реставрацію найважливіших пам'ятників, пошкоджених у роки Великої Вітчизняної війни, з-поміж яких названо пам'ятник Суворову в Очакові. 22 травня 1950 року прийнято постанову №1520 Ради Міністрів Української РСР: «Про асигнування на відновлення пам'ятника А.В. Суворову та спорудження обеліска «Руської слави» на Кінбурнській косі».

Реставрацію пам'ятника Суворову А.В. виконали художні майстерні Союзу художників Ленінграда та київський трест «Строймонумент». Під час робіт відновлено бронзове знам'я, відреставровано шпага та шпори, всі складові частини очищено, закріплено дві пам'ятні дошки з написами: «Храни в памяти имена великих людей и руководствуйся ими в походах и деяниях» та «Доброе имя должно быть у каждого человека. Лично я видел это доброе имя во славе своего Отечества, мои успехи имели исключительной целью его благоденствие. А.В. Суворов».

У підніжжі пам'ятника поставлений якорь, з чотирьох сторін огороджений якорною ланцюгом, опорами якої стали стволи мінометів, вкопані в землю. Встановлені світильники. У 80-х роках минулого століття висаджені дерева й кущі, розбиті газони й квітники, укріплена стіна над балкою. Чотири колони зі світильниками за зразком від Одеського театру опери та балету виконали ковалі, майстри Очакова: батько й син Бутурліни І.Ф. та Н.І.

Изготовленная фигура, постамент і архітектурне рішення розміщення пам'ятника серед фахівців вважаються кращими серед пам'ятників полководцю.

У ніч на 29 грудня 2000 року з постамента пам'ятника зникло бронзове знам'я Фанагорійського полку. Працівники міліції згодом виявили масивні фрагменти знамени в одному з пунктів прийому металобрухту. У 2001 році з колон по периметру пам'ятника були безжально здерті ті самі «бутурлінські» ліхтарі.

Ім'ям полководця спочатку була названа вулиця у південно-східній частині міста, що з часом відома як Запорізька, нині Шевченка. Суворовська ж була названа вулиця, що прилягала до площі з установленим пам'ятником полководцю. Після серпня 1920 року вулицю називали ім'ям Троцького, потім перейменовану — Першого Травня. У 1950 році вулиці повернуто ім'я Суворова. За проханням ленінградця Грусланова В.Н., ініціатора створення в Очакові кімнати-музею Суворова, художник Попович Д.К. виконав бюст полководця, вручений місту 30 грудня 1960 року.

Іменем полководця названо Очаківський військово-історичний музей, кінотеатр, колишній колгосп с. Чорноморка. Попереднє приміщення, в якому розміщувався військово-історичний музей, передано церкві, а музейні експозиції розміщуються у капітально відремонтованому новому будинку. Планується побудувати окреме приміщення для відтворення в ньому із попереднього будинку музею діорами «Штурм фортеці Очаків 6 грудня 1787 року» (розміром 6 м на 14 м), великих картин «Битва на Кінбурнській косі» та «Битва під облогою Очакова». Полотна виконав художник-баталіст Московської студії військових художників ім.М.Б. Грекова, народний художник РФ, академік Самсоновим М.И. Диорамa була урочисто відкритa 8 червня 1972 року.

Віддаючи дань повазі великому полководцю, відзначаючи 280-річчя з дня його народження, рішенням обласної ради п’ятого скликання 2010 року на Миколаївщині проголошено Роком Олександра Васильовича Суворова, в рамках якого проведено Міжнародна наукова конференція, Міжнародні змагання з греко-римської боротьби на приз генералісімуса, комплекс культурно-масових заходів, видано книгу Г.Ф. Крикун «Золоті імена. Олександр Васильович Суворов в історії Очакова та землі Очаківської».

Крикун Г.Ф., — краєзнавиця, почесна мешканка міста,

завідувач історико-архітектурного заповідника відділу Очаківської міської ради,

авторка книг з історії Очакова, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня,