Морські гроти острова Березань

�Грот (фр. grotte від італ. grotta) — поверхнева форма рельєфу, неглибока горизонтальна печера зі сводовою стелею та широким входом. (З Вікіпедії).

Може мати як карстове, так і ерозійне походження. Ерозійні гроти виникають завдяки розмиваючій діяльності наземних вод. Зустрічаються на берегах річок або морів, причому їх утворенню сприяє берегова прибій. У цьому випадку основним чинником руйнування породи є механічний.

Планомірне вивчення морських гротів північно-західного Причорноморського регіону розпочалось у 2006 р., коли була прийнята науково-спортивна програма «Морські печери України». По всьому північно-західному узбережжю Чорного моря було виявлено 24 морські гроти: на острівці Зміїний та на острові Березань, і лише один на материковому узбережжі — мис Аджіаск. У берегових обривах острова Березань виявлено 15 абразійних гротів, закладених у понтійських вапняках, та безліч хвильоприбійних ніш та арок.

 Невеликі розміри гротів пов'язані з незначною потужністю пласта вапняку та його низькою міцністю.

У підставі острова, на рівні моря, залягають понтійські вапняки, що нахилені в східному напрямку. Вапняки поділяються на два прошарки. Нижній прошарок утворений середньослоїстими, рівномірно зцементованими вапняками-ракушечниками (пильного вапняку). Слоїстість виражена зміною забарвлення від світлого до темнобуро-жовтого та текстурою прошарків. Іноді зустрічаються крупнокавернозні прошарки. Усі гроти залягають у цьому прошарку. У загальному вигляді вапняки пористі, міцність та щільність їх невеликі. Видима потужність прошарку до 2,5 м.

 Ще вище лежить нерівномірно зцементований вапняк (типу пильного), що переходить угору в слоистий. Окремі прошарки його складені то пухкими, слабко зцементованими вапняками-ракушечниками, то більш щільно зцементованими, іноді плитчастими вапняками світло-жовтого, буровато-жовтого та майже білого кольору. Загальна потужність шару 2,5 м. Ще вище знаходиться мергелиста пачка, потужністю 2 м, складена майже білим мергелем, тонкими прошарками вапняку та світлої карбонатної глини. Вище залягає червоно-бура глина й суглинки.

На західному березі острова вапняки підносяться у нижній частині вертикального обриву, на східному — пологово уходять під рівень моря. Тому гроти та великі хвильоприбійні ніші є лише на західному узбережжі Березані.

Кузнєць С.В.,
державний інспектор з охорони навколишнього середовища
Миколаївської області
Використано: Пронин К.К. Печери та гроти
північно-західного узбережжя Чорного моря
Фото Віктора Красюка