Ходімо до нас. Сезон 2014

4 квіт. 2014 р.

Переклад не завершено

Анексія Криму надає Миколаївській області унікальну можливість розвивати туристичну галузь. Потрібен новий підхід у залученні інвесторів.

До відкриття сезону морських купань залишилося менше ніж за два місяці, але туристичні оператори вже визнають: український контингент для Криму втрачено. Ще торік із 6 мільйонів туристів, які прибули на півострів, понад половина (60 %) становили українці. Тепер вони обирають інші маршрути. Причин кілька. Одні бояться їхати на окуповану територію. Відмову інших викликає почуття патріотизму. Треті справедливо вважають, що за ці гроші краще відпочити на курортах Туреччини та Болгарії. І навіть гроші на відпустку люди збережуть — зараз не до розкоші. І хоч смільці все одно вирушать до Криму, потрібно визнати, що півтора мільйона українців (і це за найскромнішими підрахунками) цього року кримські курорти не приймуть.

Але я не закликаю робити з цього трагедію. Хто назвався груздем — хай лізе в кузов. Це я до того, що кримчани самі зробили вибір, і тепер у них начебто є покровителі, до яких вони мають право звертатися за компенсацією через зірваний сезон. Тож залишимо їх наодинці з Чорним морем, і краще подумаємо про нас із вами, тим більше, що саме це Чорне море омиває наші береги.

Кожна територія колись отримує свій історичний шанс. Так само і в цьому випадку. Анексія Криму надає Миколаївській області унікальну можливість розвинути туристичну галузь. А якщо нам це вдасться, туризм може стати саме тією лошадкою, яка допоможе вивести Миколаївщину з суднобудівного болота.

І тому говорю сам, і закликаю це робити інших: «Дорогі кияни, львів’яни, сумчани, житомиряни! Ми вже сьогодні готові прийняти вас на наших пляжах. Щороку на них відпочивають десятки тисяч людей, і повірте, мало хто залишається незадоволеним відпусткою».

Знаєте ви, наприклад, що таке Кара Керман? Це перша назва міста Очаків, яке ще в 1492 році на місці литовської фортеці заснував кримський хан. Це містечко, яке займає вигідне місце на виході до Чорного моря, багато років було ареною боїв. Саме тут Александр Суворов завдяки допомозі українських козаків примножував славу російської імператорської армії.

Очаків знаходиться за 60 кілометрів від Миколаєва, оточений лиманами та нескінченним степовим плато. У спекотні літні місяці вода прогрівається до 25–27 градусів. Ідеальні умови для лікування органів дихання та нервової системи. Це основний профіль Очаківського об'єднання санаторно-курортних установ «Укрпрофздравниці». А загалом у місті працюють 17 оздоровчих комплексів.

І нехай, дорогі гості, вас не лякають дорожні вибоїни, зношені будівлі, атмосфера зневіри. Очаків — маленьке, типово українське містечко, де немає «Макдональдса» та кінотеатру IMAX. Але чи не саме через це усе ви тікаєте до моря, до фруктів та чорноморської риби?

Недорозвиненість готельного бізнесу тут у повному обсязі замінює приватний сектор. Для багатьох очаківців це єдина можливість заробити на життя. Тому всі миколаївці знають: в Очакові найдешевший відпочинок.

Можна ще говорити про екскурсії до музеїв Суворова та Судковського, на Кінбурнську косу, острів Березань, Аквапарк. За бажанням знайдете й інші можливості скоротати час.

У туристичній фірмі або самі місцеві жителі вам у цьому допоможуть. Інше питання — хто допоможе самому Очакову стати сучасним курортом? Вкрай ймовірно, ніхто з міста на це не відповість.

Три роки тому в Миколаївській обласній державній адміністрації провели щось на кшталт соціалістичного змагання. Зобов'язали кожен район подати свій інвестиційний паспорт.

Не знаю, кому в голову прийшла ця ідея, але відзвітували всі. В тому числі й Очаків. Причому, як будь-яке начальство, міські та районні власті поспішили внести до переліку інвестиційних проектів як звичайні об'єкти капіталовкладень, так і приватні ініціативи.

В результаті з'явився пристойний список проектів, реалізація яких могла б, якщо не перетворити, то, у всякому разі, покращити туристичний облич Очакова. Ось лише деякі з них:
    • Будівництво на вулиці 60-річчя СРСР Готельно-оздоровчого комплексу на площі 5 гектарів. Створення 50-и робочих місць. Обсяг вимаганих інвестицій – 5 млн доларів. Терміни окупності – 5 років.
    • Будівництво бази відпочинку все на тій же вулиці 60-річчя СРСР. Площа – 0,7 гектарa. Створення 50-и робочих місць. Обсяг інвестицій – 5 млн доларів. Терміни окупності – 5 років.
    • Розконсервація свердловин мінеральних вод для потреб санаторно-курортних закладів міста. Обсяг інвестицій – 250 тис. доларів. В Очаківському об'єднанні «Укрпрофздравниці» вважають, що проведення цих робіт допомогло б підприємству розширити перелік оздоровчих послуг, що збільшило б кількість людей, які могли б оздоровлюватися в Очакові круглий рік.

А ще передбачалося створити спеціалізований центр туристичної інформації, покращити дороги, провести берегоукріплення прибережної зони. Все це, на жаль, залишилося на папері. Для реалізації інвестиційних проектів грошей у бюджеті не знайдеться, та й інвесторів ніхто особливо не шукав.

Не думаю, що приплив українських туристів через анексію Криму надасть цьому процесу належного імпульсу. Потрібен зовсім інший підхід. Схожий на той, що раніше продемонстрували владa Грузії.

Кілька років тому в Тбілісі оголосили про плани створення туристичної зони у курорті Анаклія. Для здійснення регіональних проектів Зугдидському муніципалітету було виділено 5 млн. ларі, які спрямували на будівництво зони бульвару в Анаклії, курорту Анаклія-Ганмухурі та інші витрати, пов'язані з цими проектами.

Також уряд Грузії закликав усіх бажаючих взяти участь у цьому проекті, і створив для інвесторів беспрецедентні умови. Зокрема, інвестор був звільнений від майнового податку та податку на прибуток на 15 років. Держава при цьому озвучила, яким хоче бачити новий курорт, і взяла на себе турботи щодо забезпечення в цьому маленькому містечку мінеральною водою, будівництва в туристичній зоні нового аеропорту та яхт-клубу. Обіцяли також проложити нову дорогу вздовж узбережжя від Поті до Анаклії.

Інвесторам висувалися такі умови: особи, які за наявності рішення урядової комісії братимуть участь у будівництві готелів та протягом 15 років збережуть профіль готельного бізнесу, у той же період будуть звільнені від податку на прибуток та майна, встановлених Податковим кодексом Грузії. При цьому земельна ділянка (не більш ніж 0,2 гектара), призначена для будівництва готелів, буде передана інвестору за символічну ціну 1 ларі. Також інвестор був звільнений від обов'язку збору за дозвіл на будівництво. Інвестор повинен здійснити інвестиції в будівництво не менше 1 мільйона ларі та побудувати готель середнього чи вищого класу.

Тоді ж уже колишній президент Михайло Саакашвілі сказав: «У Сухумі було 1400 пальм, в Анаклії ми посадимо 6000».

І процес пішов. Сьогодні курорт Анаклія — один із найгучніших проектів розвитку туризму в Грузії. Практично з нуля на узбережжі в курортному селі за два роки був запущений новий курортний поселок, що складався з кількох фешенебельних готелів, з великими інвестиціями в розважальну інфраструктуру та чудовими морськими піщаними пляжами.

Разом з ним розвивалися й інші чорноморські міста Грузії. Батумі з сірої портової міста перетворився на найбільший пляжний курорт країни з найвищими готелями на Кавказі та найбільшим Ботанічним садом Європи. Улюбленим місцем відпочинку заможних людей став поселок Кваріаті. Молодь обирає Кобулеті, а в Уреки їдуть за унікальними чорними магнітними пісками та цілющим повітрям.

А ще 30 років тому, говорячи про пляжний відпочинок у радянській Грузії, ніхто не знав цих поселень. Говорили виключно про Піцунду та Гагру. Але зла доля розпорядилася інакше: опинившись на окупованій території Абхазії, ці курорти застигли, ставши нагадуванням про радянське минуле. А реформи, що розпочалися в Грузії, перетворили туристичну карту країни.

Щоб подібна доля спіткала чорноморське узбережжя Миколаївської області, потрібна власна реформа і свій Каха Бендудкідзе. Звичайними круглими столами цю проблему не владнаєш. Але спочатку слід зайнятися популяризацією наших курортів, адже вже сьогодні в туристичних агентствах Києва кажуть, що повноцінної альтернативи Криму немає, але у нас є Херсонська та Одеська області.

Якщо ми не скористаємося цим шансом, іншої можливості розвивати курорти Миколаївщини у нас не буде. Відпочиваючі поїдуть до сусідів. Направо — до Одеси, наліво — до Херсонської області, де місцева влада, схоже, серйозно взялася за розвиток туристичної зони Скадовськ-Железний порт-Лазурне.

Популяризації потребує й активний туризм, адже у нас так багато чудових місць – національні парки, пам'ятки історії, визначні місця. Але це вже тема окремої статті.