«Коротка дорога до безсмертя ...»
Найвідомішою сім'єю в Очакові по праву є сім'я Судківських. Життя не балувало нікого з них.
19 квітня — день народження Р.Г. Судковського. У цю дату давайте згадаємо про яскраві, творчі та трагічні долі Судківських.
Гаврило Діонісійович Судковський
Руфін Гаврилович Судковський
Олена Петрівна Самокиш-Судківська
Маргарита Руфінівна Лагранж (Судківська)
Юрій Миколайович Робулець ділиться з нами своїми віршами, натхненними вивченням біографій Судківських.
«Який рік я збираю матеріали про рід Судківських. Основоположником цього роду у нашому місті став батько Гаврила Судківського — Діонісій.»
Іноді, розмірковуючи над трагізмом долей цієї чудової династії, і коли емоції переповнюють душу, я пишу вірші. Вони суворо відповідають історичній правді. Так народився цей цикл, який я пропоную читачеві.»
Робулець Ю.Н.
ГАВРИЛО СУДКОВСЬКИЙ
Старий Судківський. Там у далині
Його спина на тлі храму.
Порожня вулиця дивилася,
Як він відраховував кроки.
Який рік він так іде.
Спина згорбується все нижче,
калоші застрягають у багнюці,
А, може, все навпаки...
Він повертається взимку.
Я бачу його яструбоподібний профіль.
Іде походкою благочинної,
Привітaє міського вартового.
РУФІН СУДКОВСЬКИЙ
Я піду по твоїх слідах
На схід, ми побачимо світанок.
І хвиля припаде до ніг,
Поглянеш у слід корабля.
Нанесеш на полотні мазки
Минущості часу, вітру...
Там у далині пливуть рибалки,
Ти махнеш їм рукою привітно.
Тридцять п'ять — це твоя межа.
Коротка дорога до безсмертя.
Бог бачить, скільки ти встиг.
Як миттєво згорів у вирі.
Олексій Судківський
Твої зношені чоботи,
І під час ходьби болять коліна.
Залишились у минулому марші.
Сьогодні — напади мігрені.
Сьогодні ти в чужій країні,
І інший вік, і не звикнути.
І всі пішли, ти у пастці.
Залишився борг, не час зникати.
Останній борг — картини брата
Ти передаси у вічність, а там:
Застрелив сина. Життя неоплачено.
Сухий Батумі. Я відплачу.
Маргарита Лагранж (Судківська)
1.
Марго, Марго, я думав про тебе,
Мені усміхалося поле василькове.
Тут ти зрива́ла квіти навесні.
Тут народжувалася таємниця батьківської любові.
Передвістя горя над тобою кружляло,
А ти його не помічала даремно...
Ще політ натягнутих вітрил
Прагнув босу дівчинку підняти до вершини.
І натюрморт із васильків
Ти покладеш біля Його могили.
І, як батько, розпочнеш з азів,-
Вас Небеса благословили.
2.
Марго блукала по Росії,
Шукаючи притулку та хліба.
І маргаритки голубі
Головками кивали вслід.
Насміливість її гнала,
Як Іо колись по колу.
Але все вже передбачено:
Господь грає цю фугу.
І залишався слід картин,
Написаних у бігу порятунку.
Лише самотній арлекін
Шукав слова для утішиня.
3.
Ялта 1920р.
На камінчику морському
образи суму
У очах корнета.
Його нимб смерті увінчав —
Ти бачиш це.
Застрелив сина в листопаді
Матросик хоробрий.
І обірветься його рід
У темряві кривавій.
4.
Мати малювала царську сім'ю
Ти — палачів.
Вони віддали забуттю
Образ алтарів.
З усмішкою на твоє життя
Дивляться вперто.
І не піддатися забуттю
Життя піктограма.
На вулиці нічна темрява.
Замри, перехожий.
Мені б завісити дзеркала,
Портрети — теж.
5.
Ти вриваєшся в ніч
Від стуку в двері.
Слова молитви прошепчи,
За дверима — звір.
Сьогодні доля не твоя,
А твій сусід.
І вічна епітимія,
І сиве волосся.
І заберуть твоїх синів
У глуху ніч.
І життя продовжиться без снів.
Стогнання — геть.
6.
Ти всіх пережила в совдепівському аду
І коротуєш вік у глухій каморці.
Безсилля не передати полотну...
Без втоми Бог зачиняє створки.
Газета «Чорноморська зірка» №17 від 19.04.2019
