Причал на рибзаводі. Куточок старого Очакова
«Прямо під високою кручою на берегу лиману розкинувся лодочний причал. На причалі розташувалося багато дерев'яних баркасів різних типів - вони стояли на якорях за 20–30 метрів від берега, їх піднімали на берег лише на зиму.»
Шаланди - легкі плоскодонки, від них ішов неповторний запах пеньки та смоли, їх витягували на берег після кожної риболовлі. Це був справжній шаландовий флот нашого міста.
Крім риболовлі багато власників човнів перевозили вугілля, глину та інші товари на ту сторону — це Хутора або Халатія.
Водна гладь перед причалом була устелена морськими водоростями, які густо росли з піщаного дна. Літом вода в таких місцях застоювалась, швидко нагрівалася, зацвітала і ставала яскраво зеленою та тягучою від дрібних мікроорганізмів. У куширях водилося багато дрібної бобошки, яку в жаркий полудень ми ловили на поверхні просто руками, так для розваги, а потім випускали, бо була повна глистів. І ще, у розпечений сонячним полуднем, ми стрибали з високих баркасів у воду, змушуючи діда Терентія ганятися за нами, але в воду він не ліз. (з спогадів Н. Савича)
До початку будівництва дамби, на Низовці розташовувався головний любительський причал міста.
На 01 вересня 1960 р. на любительському причалі було приписано 56 одиниць баркасів та шлюпок. Це 17 моторних баркасів, решта — парусно-гребний флот. Старостою причалу рибалок-любителів був Терентій Петрович Іванов. У подальшому причал довелося переїхати до району Кирпичного заводу на околиці, де він перебуває і досі.
Сергій Кузнєць
газета «Очаківський тиждень» №89 від 16 серпня 2019 р.
