У тихому парку. На Базарній

���Колись, як і зараз, це був центр старого Очакова. Його серце. Базарна площа.

Ця площа була заснована в грудні 1843 р., про це свідчать документи Очаківської міської ратуші «Про забудову міської площі торговельними лавками» підписом бурмістра Семенова і городничого Бобровникова.

«10 грудня Очаківська міська дума прийняла такі постанови: про віддачу на базарній площі чотирьох міських місць під побудову тимчасових лавок, про обкладення в прибуток міста збором трактирних закладів міста Очакова.»

«Центр города — базарная площадь, возле которой находится единственная в городе церковь и до 20 домов, крытых тесом и соломою. Очаков имеет всего одну улицу, до полуверсты длиною, пересекаемую тремя поперечными, не имеющими даже 100 сажен протяжении».

Привозная площадь

У місцевих лавчонках можна знайти трохи з того, що потрібно. Але торговці, переважно євреї, чекають базарних днів, коли з'їжджаються жителі навколишніх сіл. У той же час дрібними порціями закуповуються сільськогосподарські продукти. У стратегічному відношенні Очаків, звичайно, важливий пункт, що оберігає входи до лиману, але торговим містом він ніколи не стане, як кут, до якого неможливо дістатись виробничим локаціям для збуту своїх продуктів. Хороше укріплення, озброєне гарматами великого калібру, з успіхом може захищати пролив, але сам Очаків не має даних для залучення торговельних інтересів. Можливо, за інших обставин або, краще сказати, коли Аджибей ще не був Одесою — Очаків міг би запропонувати себе як місце для торгового міста, але тепер його піднесення немислиме, ні за яких умов. («Поїздка Нижнім Дніпром» (в 1858–1860) Афанасьєв-Чужбинський А.)

На карті міста 1909 р. площа чомусь носила назву Кінбурнська. Хоча називалася Базарною. На карті ми бачимо, що по кутках розташовані будівлі. У наш час вони не збереглися.

Часовня Святого Миколая

На цій площі розташовувалася часовня Св. Миколая — Покровителя міста. Грецька церква на ім'я Святого Миколая (за Судковським) знаходилась на місці каплички Святого Миколая нинішнього скверу скорботного матроса.

«Рука війни пощадила грецьку церкву на ім'я святого Миколая яка, як відомо за переказами, існувала і під час володіння турків і після 1806 р. На тому місці, де був затверджений престол греческої церкви, зараз знаходиться невелика кам'яна каплиця, огороджена тією ж стіною, всередині її образ чудотворця Миколи на пам'ять про церкву його імені. Тут тліє лампада від сумління однієї вдови». (Судковський)

Наказом Очаківського ревкому в серпні 1920 р. площа Базарна була перейменована в пл.1-го Травня. У першій половині 20-х комсомольці та молодь міста висадили на цій території парк. Тоді ж і перенесли з цього місця торгові ряди на нове місце. Новий базар досі залишається там же.

Здійснимо невелику подорож у історію парку та згадаємо, як він змінювався.

Пам'ятник «Скорботний матрос»

5 жовтня 1946 року. Військові навчання Чорноморського флоту біля острова Тендра. Серед кораблів — крейсер «Молотов». Екіпаж корабля: офіцерів-60, старшин і матросів-980, командир капітан 2-го рангу Єрошенко В. На крейсері в трьох баштах малися 9 гармат 180-мм калібру. У другій башті виникла пожежа, що швидко розповсюджувалася. Екіпаж і корабель врятувалися, але якою ціною. Команди снарядного та зарядного погребів заґлули вихідні люки, не допустивши розповсюдження вогню. Загинули 22 матроси та старшини, багато хто отримав опіки. Було прийнято рішення поховати загиблих у міському сквері Очакова. Трагедія сколихнула все населення Очакова. На траурний марш зібралося майже все місто.

Похорони моряків крейсера «Слава»

Після траурного прощання з загиблими матросами на братській могилі встановили сталевий чотирикутний обеліск.

Немного позже приступили к створенню пам'ятника. Пам'ятник представляє собою фігуру скорботного матроса, який тримає у правій руці опущене знамено, а в лівій — бескозирку. Виготовлений у скульптурно-виробничих майстернях Спілки художників Ленінграда. Автор: заслужений художник Спілки художників РРФСР Соколов І.І.

У підніжжі фігури пам'ятника дві дошки з текстами. На одній дошці напис: «Вони дотримувалися законів Вітчизни, до кінця виконали свій обов'язок». На другій перелічені прізвища 22-х загиблих: старшини 2-ї статті Петрухін А.В. та Сідоров Н.I., старші моряки Далакьян С.С., Шубін Ф.В. та Шушлін А.К., матроси Безребой Г.I., Бондаренко С.А., Волик І.С., Грищук І.М., Гугущев Е.Г., Дрожко Д.П., Зенін Н.I., Кислиця В.Д., Клименко В.I., Машоха В.К., Морозенко В.В., Наконечний В.Г., Почтолянeць В.М., Руденко П.П., Скрігін М.А., Червонцев В.Ф., Юновиц А.А.

Пам'ятник у урочистій обстановці відкритий в жовтні 1961. На мітинзі були присутні представники командування флоту та корабля, який у 1957 р. був перейменований на крейсер «Слава».

«Мимо пам'ятника маршем пройшов особовий склад Очаківського гарнізону, трудові колективи та школярі міста поклали вінки та букети. У моряків існує традиція: в пам'ять загиблих опускати у воду квіти. Кораблі, зустрівши вінок пам'яті у морі, поступаються йому дорогою, а моряки в суворій тиші стоять біля борта. Очаківці міський парк називають сквером Скорботного матроса. На всі державні та військові свята, в дні урочистих подій біля пам'ятника Скорботного матроса кладуть квіти» (Крикун Г.Ф. - краєзнавець, завідувач історико-архітектурного заповідника відділу Очаківської міської ради, автор книг з історії Очакова, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня, почесний житель міста)

Огорожа парку

Парк у 1967 р. Як видно на фотографії, тоді він мав огорожу. Втім, тоді всі три міські парки були огороджені. Найпривабливішою можна вважати саме огорожу цього парку – з елементами металу (в інших парках просто глухий кам'яний забор)

Огорожа парку

Парк мав кілька входів: ворота були з боку вулиць Луначарського (Торгової), Енгельса (Спаської) та Бебеля (Турецький вал).

Пивна

Одна з кількох, розташованих в Очаковi. Але найдоступніша очакiвська пивна, прозвана місцевими «Зелений змій», була розташована в іншому парку. Тут же було схоже заклад у вигляді дерев'яної будівлі. Загалом, сарай сараєм….

Доминошники

Навпроти нинішньої ощадкассы в парку було улюблене місце любителів доміно. «Билися» за дерев'яними столами цілі дні.

Киоск на куті Торгової та Спаської

Кут парку на перехресті вулиць Енгельса-Луначарського ще з 50-х років «окупував» торговий кіоск – ларьок. Спочатку продавали продукти та папіроси, а згодом газети, сувеніри тощо.

Киоск «Союзпечати»

Ще з 70-х років на центральному вході (зліва) розташовувався кіоск «Союзпечати»

Ларьок заправки сифонов (вул. Торгова, б. Луначарського) 

Знаходився навпроти Універмага. Популярне місце серед очаківців – у спеку можна було не тільки заправити домашній сифон, але й випити газованої води на місці.

Парк завжди притягував очаківців відпочити. У ньому завжди було затишно, зелено, спокійно

У 80-их роках було споруджено навіс, від якого до нашого часу залишилися лише опори.

Виглядає як Стоунхендж – так само містично

Наочна агітація

У 80-их у парку завжди було багато плакатів і щитів наочної агітації. Залишки фундаментів останніх досі розташовані на куті Торгової та Спаської.

Залишки фундаментів по вул. Спаській

У 80-их роках з'явився підземний туалет, залишки якого досі існують. Перший і останній підземний в Очакові…

Парк за майже сто років свого існування час від часу змінював свій вигляд. Найрадикальніше це сталося до 500-річчя міста.

Меморіал

21 липня 1988 року відбулися громадські збори щодо будівництва пам’ятника-меморіалу очаківцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни та під час виконання інтернаціонального обов'язку в Афганістані. Прийнято рішення побудувати його до піввікового ювілею міста.  

«19 вересня 1992 р. відбулися урочисті заходи з відкриття меморіалу «Землякам-очаковцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни» у центральному сквері міста. Опівдня сюди прийшли очаківці, щоб усі разом віддати дань поваги і шани тим, хто поляг на полях бою. Пройшли молоді та люди поважного віку, жінки й діти, школярі та пенсіонери. Але особливо виділялися серед них ветерани війни. Більшість із них у військовій формі, яку дбайливо зберігали до наших днів. І так гордо несли вони свої військові нагороди, які яскраво підкреслювали сувору красу кітелів та морських фуражок. І нехай їхній крок уже не настільки пружний та чіткий, як у ті гіркі молоді роки, хай сивина вже не раз зашла їхнім головам — вони йшли красиво, з гідністю, бо знову були разом, і відчували себе, як колись, у бойовому строю. З наближенням часу відкриття небо ставало дедалі хмурим, урочисто сумний настрій створював звучання духового оркестра, ніби розуміючи почуття людей, які зібралися у сквері. А війна не пройшла повз, вона торкнулася кожної очаківської родини». (Газета «Чорноморська зірка»)

Пізніше до меморіалу додали табличку з прізвищами пагиблих в АТО

Пам'ятний знак 555-го полку

Пам'ятний знак до 225-річчя облоги та штурму фортеці

17 грудня 2013 року, у день 225-річчя історичної події, в Очакові зібралися історики, краєзнавці, вчені, автори книг, журналісти та просто мешканці Очакова та Миколаєва. У стінах музею А.В. Суворова відбулася краєзнавча конференція, а в центральному міському сквері відкрили пам'ятний знак на честь цієї знаменної події.

На великій гранітній плиті прикріплені дві гранітні дошки, на одній - картина штурму, на другій - текст.

З 2016 р. у парку розпочато реконструкцію. Переложили плитку у центральній частині на більш сучасну «Старий місто».

Так само реконструювали тротуари з боку вул. Миру.

Реконструкція парку триває й досі…

Парк постійно є місцем проведення міських урочистих заходів

Особливо привабливий парк виглядає восени

Ось така історія самого старого очаківського парку-скверу. Проте вона ще не закінчена…

Сергій Кузнєць

Газета «Очаківський тиждень» №103 від 22.01.2021 р.
Фото з архіву газети «Чорноморська зірка», домашніх архівів очаківців, соціальних мереж та автора