70 років потому. Велика Вітчизняна війна в Очакові
У перші дні нападу Німеччини на Радянський Союз мешканці Очакова стали на захист Батьківщини. Більше 3 тисяч людей записалися добровольцями до народного ополчення. Замість тих, хто пішов на фронт під верстати, стали пенсіонери, жінки та підлітки. Багато очаківців брали участь у зведенні оборонних споруд. За короткий час вони створили навколо Очакова оборонну смугу. Вона включала: 12-кілометровий протитанковий рів між Дніпро-Бузьким та Березанським лиманами, десятки кілометрів траншей, сотні кулеметних гнізд. У цей час на схід швидко евакуйовувалося промислове обладнання, колгоспне та державне майно.
У середині серпня 1941 г. гітлерівці підійшли до міста у районі Березанського лиману. Ворожа артилерія обстрілювала його, авіація бомбила. Іноді за день доводилося відбивати до 16 налетів ворожої авіації. Захисники міста, чинячи упорний опір, утримували його до останнього можливого часу.
Більша частина обладнання рибоконсервного комбінату було вивезено до Нижнеангарська (на Байкалі). Туди ж виїхали й 32 спеціалісти з сім'ями, організувавши на новому місці виробництво консервів.
Рибзавод після залишення міста нашими військами. Кінець серпня 1941 р.
З наближенням лінії фронту до Очакова в бій вступила окрема бригада торпедних катерів під командуванням А.А. Мельникова, а також артилеристи на островах Первомайський та Березань. Активну участь у боях брали два винищувальні загони, сформовані з мешканців міста Очаків.
У перші дні війни, щоб перекрити вихід суден із портів Херсона та Миколаєва в море, на фарватер у Бузькому та Дніпровському лиманах з ворожих літаків були скинуті магнітоакустичні міни. Але водолази з бригади торпедних катерів із успіхом їх знешкодили.
За проявлені мужність та відвагу під час виконання цього завдання старший матрос-водолаз Максим Хорець першим в Очакові був нагороджений орденом Червоного Знамени.
8 липня 1944 г., під час відбиття налету німецької авіації на Очаків, загинули зенітниці 36-го окремого зенітного артилерійського дивізіону протиповітряної оборони Чорноморського Флоту Віневська Н.М. і Різникова Б.М.
Три доби ворог безперервно бомбив місто. Воїни 84-ї та 89-ї зенітних батарей і 9-го винищувального полку захищали його з суші та повітря. З моря прикривали конвої недобудованих кораблів, які виходили із порту, проявляючи самовідданість і мужність. Так, льотчик-винищувач Борис Черевко у супроводі крейсера та ескадреного міноносця 10 серпня таранив фашистський літак. Льотчик Володимир Грек здійснив аналогічний подвиг і ціною свого життя врятував плавучий док із 35 паровозами на борту — важливий для країни вантаж.
13 серпня 1941 року 50-та фашистська дивізія генерал-полковника К. Холлідта форсувала Тилигульський лиман і у другій половині дня спробувала прорватися до міста. Але вояки 15-ї берегової батареї зупинили наступ фашистів своїм вогнем. 16 серпня ворог наступав на місто уже з трьох боків. У жорстоких боях захисники Очакова проявили чудеса героїзму. Але до 20 серпня нашими військами було залишено Миколаїв і Херсон, тому командування прийняло рішення евакуювати гарнізони Очакова на Кінбурнську косу, де майже до кінця вересня тривало бої з ворогом, як і на островах Первомайський та Березань, а до 5 листопада на острові Тендра (третьої лінії оборони Очаківського укріпрайону). У боях брали участь бойові кораблі Дунайської військово-морської флотилії та Чорноморського флоту.
Звільнення Очаківщини розпочалося ще в листопаді — грудні 1943 р., коли радянські війська вели упорні бої за Кінбурнську косу. Одним із перших на очаківський берег ступив флотський сигнальник-корегувальник Б.З. Харін. 30 березня після звільнення Миколаєва та форсування Південного Бугу радянські воїни (619-й артилерійський та 1038-й стрілецький полки, підрозділи 1-го укріпрайону) у другій половині дня прорвалися на північно-східну околицю Очакова.
31 березня 1944 р. о 20 годин Москва привітала звільнений Очаків 12 залпами з 124 гармат. У боях за місто відзначилися війська 5-ї Ударної армії генерал-полковника В.Д.Цвітєєва, 295-та Херсонська ордена Суворова 2-го ступеня Червонознаменна стрілецька дивізія під командуванням Героя Радянського Союзу полковника О.П.Дорофєєва, 1-го гвардійського укріпрайону, артилерісти полковника Мазовського та підполковника Баранова, сапери полковника Фукса, моряки Чорноморського флоту. Багато воїнів-визволителів були відзначені найвищими нагородами.
Під час упорних визвольних боїв до кінця березня були очищені від ворогів Кам’янка, Парутино та інші населені пункти Очаківського району.
В Очакові багато пам’ятних місць, пов’язаних із героїчною обороною міста. На міському кладовищі поховані зенітниці Белла Резнікова та Ніна Віневська, які загинули під час захисту міста, відбиваючи налети ворога. На вічну стоянку поставлено торпедний катер № 383, тут же розташована Алея дев’яти Героїв Радянського Союзу — воїнів 2-ї Новоросійської бригади торпедних катерів. Встановлений пам’ятник на братській могилі 22 морякам крейсера «Молотов» (нині «Слава»). На острові Первомайський височить обеліск на згадку загиблих, на одному з дзотів встановлена пам’ятна дошка. У місті закладено Парк Перемоги на місцях боїв, де героїчно билися з ворогом радянські воїни за свою землю і свободу.
Джерело: Арсенал в Очакові
