Очаків – центр. Головна торгова вулиця (вул. Луначарського)
Дещо раніше ми з вами здійснювали історичну прогулянку головною вулицею Очакова – вулицею Леніна. Пропоную цього разу пройтись головною торговою вулицею Очакова. Повернемося до того, де що було і хто колись тут жив, подивимося, що зараз розташовано в її будівлях.
І так, вулиця Мініхівська. Називалася на честь Христофора Антоновича Мініха (1683–1767), генерал-фельдмаршала, державного та військового діяча. Данця. На російській службі з 1721. У 1734–39 в діючій армії: очолював облогу та взяття Очакова в 1737 р. Нагадаймо читачам, що в дореволюційному Очакові вулиці носили імена людей, пов’язаних з нашим містом, з його героїчним минулим.
Після Жовтневої революції все старе йде на злам. Зміни торкнулися й вулиць нашого міста. Очаківський Ревком 17.08.1920 р. своїм наказом у революційному порядку перейменовує вулиці міста, в тому числі й Мініхівську. З того часу вона стала носити ім’я Леніна. Здавалося, що перейменування вже ніколи не торкнеться настільки значного для того часу імені. Однак у 50-х роках будівництво нового приміщення райкому партії на сусідній вулиці Луначарського призводить до чергового «революційного» перейменування. Тільки тепер просто поміняли місцями назви двох паралельних вулиць: Леніна стала Луначарського, а Луначарського — Леніна. Отже, головна торговельна вулиця Очакова майже сто років носить ім’я Луначарського.
Луначарський Анатолій Васильович (1875 - 1933) — російський революціонер, радянський державний діяч. З жовтня 1917 року по вересень 1929-го — перший нарком освіти РСФСР. Зауважимо, що на відміну від вождя пролетаріату тов. Луначарський один раз побував у наших краях - у той же 1920 р. (може, за це він і отримав від ревкому вулицю в подарунок?).
Закінчивши з історією перейменування вулиці, пройдемося по ній. Нашу прогулянку почнемо не з початку нумерації будинків, а з кінця.
Тут вулиця стикається з колишньою Забалочною слободкою (нині вул. Пролетарська): районом приватного будівництва, а також маленькими та заплутаними провулками. Як головна, відрізняється від Пролетарської (яка за всю свою історію не мала жодного покриття) асфальтом.
Недалеко від перехрестя з вулицею Урицького на парній стороні зростає, мабуть, найбільший дуб Очакова. Колись поруч з ним за адресою Луначарського, 48 у радянський час (дуб ще був невисокий) розташовувався дерев’яний покосившийся ларьок прийому склотари — значимий у радянський час об’єкт.
Десь тут на Мініхівській проживав у сім’ї своєї сестри, яка приїхала з Одеси з батьками в серпні 1914 р., майбутній письменник і лауреат Нобелівської премії Борис Пастернак (його ім’я згадується під час виборів раввіна Очаківської синагоги, що знаходилася на сусідній вулиці).
У жовтні 1983 р. на куті Урицького та Луначарського (Луначарського, 44) відкрито нову будівлю Очаківського госбанку. Будувало ПМК-196.
«В будівлі є просторий операційний зал, світлі та зручні службові приміщення, кімната для відпочинку та прийому їжі. Планується відкрити буфет». (газета «Чорноморська зірка»)
Буфет не відкрили, а згодом у ньому розташувався Агропромисловий банк (у 1992 р.), а зараз суд і Казначейство.
Напроти, через Луначарського, 31 знаходиться важливий об’єкт для Очакова як морського міста - задній маяк Березансько-Очаковського клина (передній знаходиться на Слободці).
Раніше всі очаківські маяки мали на верхівці вітрогенератори, і у вітряну погоду їх роботу було чутно здалеку. Тепер це «тихі» об’єкти.
Луначарського, 29. Тут багато років розташований головний торговельно-економічний центр Очаківщини.
«У середині серпня 1960 р. завершено будівництво нової контори торговельних організацій району. У центрі міста в ньому розмістились правління райпо, райрибкооп та горпо». газета «Чорноморська зірка»
Навпроти - стара будівля магазину. Зараз вхід до нього з ринку, а колись він був (судячи з заваленої двері) з вулиці. М Tariя цієї місцини влітку — шовковиця, що щедро обсипує свої темні плоди навколо. 
Поступово ми підійшли до ще однієї доволі старої будівлі нашого міста - Луначарського, 27. Колись тут розташовувалися ратуша та міське зібрання, міська дума та міське управління. Головна адміністративна будівля старого Очакова.
«Побудовано в 1858 р. у стилі міських одноярусних будівель із червоної цегли, об’єднане воротами, з великим двором та господарськими приміщеннями. Нагадує англійську псевдоготику з урахуванням призначення, оточення та матеріалів. Приватний будинок «... у зв'язку з відсутністю в місті державних приміщень...» орендовувався для міських органів самоврядування: ратуші та міського зібрання, пізніше міської думи та міської управи, а також поліції з окремим домом для утримання арештованих.
За імператора Олександра I Очаків отримав статус міста губернського підпорядкування. 1809 р. Сенат підписав Указ про перше самоврядування в місті, була створена ратуша і призначено бургомістра. Імператор затвердив план будівництва фортеці на 1806-1826 рр., а сам місто планувалося обнести високим укріпленим валом від моря до лиману.
У останній чверті 19 століття міська дума перейшла до будинку на вул. Свердлова. З 1920 р. в старому комплексі розміщувалися адміністративні органи, зокрема районний відділ внутрішніх справ з гуртожитком для міліціонерів, паспортний відділ, надзвичайна комісія, районний військовий комісаріат». Очаківський портал
Зараз у ньому розміщено відділення ПриватБанку та магазини. Напроти розташований центральний вхід Очаківського ринку (Луначарського, 32).
По цій же стороні майже поруч із входом на ринок в 80-х роках розміщувалися пивні автомати. Популярне місце, особливо в літній період. Автомати приймали дрібні монети по 10, 15 і 20 копійок.
Поблизу перехрестя по тій же парній стороні вулиці (старожили мають пам’ятати) розташований знаменитий вхід до підвалу магазину «Хліб», металеві двері якого розташовувалися прямо на пішохідному переході, і всім, хто ішов, доводилося його обходити. Пам’ятаєте? Ось він на фотографії. Десь у 90-х його закрили.
Так повільно ми підійшли до найпопулярнішого та найзаможенішого перехрестя нашого міста. Розглянемо його з усіх боків.
Це одне з трьох перехресть Очакова, де в радянський час були встановлені перші (і останні) світлофори Очакова. Проте вони не прижилися у нас.
Двоповерхова будівля по вулиці Луначарського, 25.
«40-60-ті роки 19 століття неподалік від стін фортеці стояла корчма Матющенка А. Історик Яворницький Д.І. писав, що в корчмі в 60-х роках наймався половий (слуга) козак Максим Зализняк, один із керівників Коліївщини. Відомий портрет Максима Зализняка виконав уродженинець Очакова, художник-ілюстратор та етнограф А.А. Ждаха.».
У 1967 р. на цьому місці було збудовано Будинок побуту.
«20.09.1967 р. у центрі міста виросло та відкрилося 2-поверхове збудування КБО. Крім основних цехів тут відкрито ательє напівфабрикатів (для замовника тут же на другий день буде зшитий костюм або плаття. Можна переробити і зробити ремонт одягу). Швачки КБО виїжджають у 35 населених пунктів району» газета «Чорноморська зірка»
Пам’ятна табличка з тих часів на стіні нагадує про цю подію.
Навпроти, через вулицю, розташований відомий дім Четверикова (Енгельса, 11). Напевно, один із найкрасивіших старих будинків Очакова. За більше ніж столітню історію в ньому розміщувалося чимало установ — але все було пов’язане з торгівлею. З повоєнних: райуправторг, магазин «Дельфін» та ресторан «Дельфін», кінотеатр «Дельфін», «Коопмаркет» і магазин побутової хімії.
Сейчас: магазин «Зубр», філіал банку «Надра».
Второй этаж — житлові квартири. Головна пам’ятка цього будинку знаходиться за входом до вестибюлю. Це, мабуть, єдина збережена в Очакові мармурова сходова клітка, якій більш як сто років.
Навпроти, знаходилися магазини «Хозтовари» (Луначарського, 28) і поруч м’ясний магазин.
Фото 1 - вид з вул. Енгельса; фото 2 - вид від пам’ятника на «Хозтовари»
Зараз — меблевий магазин.
На проміжку між вулицями Енгельса та Мира до революції знаходилася Базарна (Кинбурнська) площа. Після революції її перетворили на парк, головний вхід до якого був з боку вулиці Луначарського. У післявоєнний час парк був огороджений, що надавало йому відповідний охайний вигляд.
Після проведеного у парку захоронення моряків крейсера «Слава» в жовтні 1946 р. та встановлення пам’ятника Скорблящему матросу його стали називати сквером загиблих моряків.
На 500-річчя Очакова в ньому відкрили меморіал очаковцям, загиблим в Великій Вітчизняній війні.
Зправа від входу в парк з 60-х рр. розміщується газетний ларёк тоді «Союзпечаті», а зараз «Укрпошта».
Здание центральної аптеки (на нерівній стороні) було зведене в середини 70-х років на місці зруйнованих під час війни магазинів.
До цього часу там розміщувалася клумба та реклама кінотеатрів.
Ось на фото аптека тільки зводиться…
… і зведена
Далі по парній стороні на початку минулого століття до нинішньої вулиці Мира розташовувалися лавки та магазини.
На куті Луначарського-Мира до війни перебував промтоварний магазин. Під час війни він згорів і був зруйнований. У його стінах у повоєнний період розташовувався літній кінотеатр.
Згодом новий літній кінотеатр, який отримав назву «Чорноморець», побудували у парку Леніна, а на цьому місці виросло приміщення райунівермага.
Будівля Очаківського поштового відділення - телефон, телеграф, пошта – кут Міра та Луначарського.
Очаківське райбытоб’єднання - Комбінат побутового обслуговування-Луначарського, 25а (з 90-х Луначарського, 18) До революції Будинок Кли́мова. Час стер усяку архітектурну надмірність, спростив зовнішній вигляд, із одноетажного він став двоповерховим.
Зараз у ньому розміщується відділення «Імексбанку», нотаріус та інші.
Під ним — найвідоміший підвал Очакова (Луначарського, 18). Пивбар. Бар «У Роліка». «Грот». Варто зазначити, що підвали мають багато будинків на цій вулиці — проте найкраще використання знайшли тільки цьому. Інші не використовуються.
Луначарського, 14 - Відділ позавідомчої охорони та Ніколаївтерлокоммуненерго
За адресою Луначарського, 13 на куті з вул. Суворова в радянський час (до переїзду в нову будівлю) розташовувалося Очаківське бюро подорожей та екскурсій. Дуже потрібний та популярний заклад того часу. Так само, як багато доброго, з часом зник.
Луначарського, 8. Старе здание лазарета. Також одне з найстаріших будівель Очакова (друга половина 19 століття). Зараз житловий дім.
Перейдя через вулицю Суворова, ми потрапляємо у квартал приватного будівництва. Пройшовши його, виходимо на перехрестя з вулицею Свердлова. Це початок головної торгової вулиці Очакова. 
Тут вона схожа на більшості старих вулиць нашого міста. Відсутнє асфальтове покриття. Тиша та спокій, а адже всього за 400 метрів центр міста. Ось він, справжній Очаків.
Ось і завершується наша прогулянка.
С.Кузнець
Використані матеріали Очаківського порталу,
інтернету, газети "Чорноморська зірка"
Дякуємо очаківцям
за надані фотографії з особистих архівів:
Белоножкін, Колесник, Юдін, Берін, Кочережников
